Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќ»… “≈’Ќ≤„Ќ»… ”Ќ≤¬≈–—»“≈“ ” –јѓЌ»
" »ѓ¬—№ »… ѕќЋ≤“≈’Ќ≤„Ќ»… ≤Ќ—“»“”“"
–≈ћ≈—Ћј “ј –≈ћ≤—Ќ» » »ѓ¬—№ ќѓ –”—≤
реферат з культури ”крањни
студент
група
факультет
викладач ¬еселка Ќ.√.
«м≥ст.
1. –емесла
а) зал≥зообробне ремесло 3
б) виготовленн¤ прикрас 5
в) гончарство 5
г) склодутне ремесло 5
д) деревнообробне ремесло 6
е) шк≥р¤не ремесло 7
Ї) ткацтво
ињв-2000
7
ж) буд≥вельне д≥ло 8
2. –ем≥сники
а) господарський устр≥й та розселенн¤ рем≥сник≥в 9
б) соц≥альне розшаруванн¤ рем≥сник≥в 11
в) орган≥зац≥¤ профес≥њ рем≥сника 12
3. Ћ≥тература 14
–емесла.
—лов'¤ни в≥д найдавн≥ших час≥в знали прим≥тивн≥ ремесла, що служили щоденним потребам: ¤к оброблювати дерево, шк≥ру, р≥г, робити полотно, виробл¤ти посуд та ≥н. « розвитком культури ремесла щораз удосконалювалис¤ по≠части завд¤ки м≥сцевим винаходам, а головним чином п≥д впливом культурн≥ших сус≥д≥в. —початку найб≥льше користали ми з≥ —ходу, в≥д перс≥в ≥ араб≥в, в≥д ’ в. став переважати вплив ¬≥зант≥њ, а в≥д XII в. все б≥льше пом≥тн≥ стали впливи «аходу, головно Ќ≥меччини.
–емесла ≥ промисли на територ≥њ ”крањни пройшли тривалий шл¤х розвитку. ¬ друг≥й половин≥ ≤ тис. н. е. переважала рем≥снича промислов≥сть. Ќайпоширен≥шими њњ видами були пр¤д≥нн¤, ткацтво, обробка шк≥ри, дерева ≥ каменю. –ем≥сничого характеру набуло зал≥зоробне, гончарне, ювел≥рне виробництво.
«ал≥зоробне виробництво под≥лилос¤ на металург≥йне та ковальське. ¬иплавка зал≥за була майже повсюдним зан¤тт¤м, переважно в л≥состепов≥й зон≥, де болотна руда часто виходила на поверхню. Ќа¤вн≥сть великих л≥сових масив≥в забезпечувала виробництво деревного вуг≥лл¤. «ал≥зо виплавл¤ли у сиродутних горнах. ќтримували крицю - в'¤зку. масу, ¤ку дл¤ наданн¤ твердост≥ проковували, варили к≥лька раз≥в. ≤снувало вже до 20 вид≥в ковальських вироб≥в: знар¤дд¤ прац≥, воЇнне спор¤дженн¤, побутов≥ реч≥ тощо.
ѕров≥дними галуз¤ми були металург≥¤ та обробка зал≥за.
” багнистих околиц¤х, головно на ѕол≥сс≥, була у нас зал≥зна руда, ¤ку з дуже давн≥х час≥в почали обробл¤ти на вс¤ке знар¤дд¤. ¬≥дбулас¤ спец≥ал≥зац≥¤ ковальськоњ справи. «а даними археолог≥чних досл≥джень, нал≥чувалос¤ до 150 вид≥в вироб≥в ≥з зал≥за ≥ стал≥. овач, кузник, кузнець - це три давн≥ назви ковал¤. « ковальського знар¤дд¤ згадуЇтьс¤ наковальн¤ (кувадло), молот, кл≥щ≥ ≥ ковальський м≥х. "Ќе вогонь розжарюЇ зал≥зо, але подув м≥ха",- каже ƒанило «аточник. «ал≥зн≥ вироби були дуже р≥знор≥дн≥: сокири, топори, долота, свердла, пили, мотики, рискал≥, нож≥, цв¤хи, шила, голки, вудки, замки, коси, серпи, рала, вс¤кого роду збро¤. ували не т≥льки зал≥зо, але й ≥нш≥ метали. Ќайб≥льше знайдено предмет≥в дл¤ веденн¤ с≥льського господарства - сокир, серп≥в, к≥с, наральник≥в, лопат, нож≥в, цв¤х≥в, п≥дков, кресал, пр¤жок, замк≥в, ключ≥в, гак≥в, обруч≥в. ¬ажливе м≥сце займало виготовленн¤ зброњ, кольчуг. ѕри виробленн≥ зал≥зних ≥ сталевих речей застосовували зварюванн¤, карбуванн¤, р≥занн¤, обпилюванн¤, пол≥руванн¤, па¤нн¤. ѕроводилис¤ наварюванн¤ сталевих лез ≥ терм≥чна обробка зал≥за. ≤снувало до 16 спец≥альностей рем≥сник≥в з обробки зал≥за ≥ стал≥. " «годом поширилас¤ по ”крањн≥ також ум≥л≥сть в≥дливати метал. ѕот≥м розвиваЇтьс¤ й дзвонарство. ” перш≥ христи¤нськ≥ часи не вживали в нас дзвон≥в, а т≥льки била, або клепала,- дерев'¤н≥ або металев≥ плити, по ¤ких били молотком. ƒзвони перший раз в ”крањн≥ згадуютьс¤ в ѕутивл≥ 1146 р.: кн¤зь ≤з¤слав забрав "колоколи" з церкви ¬ознес≥нн¤. јле у Ќовгород≥ ¬елик≥м дзвони були вже 1066 р., певно, й до нас вони прийшли скорше. ўо у нас виливали дзвони - про це опов≥даЇ виразно √алицьковолинський л≥топис 1259 р. ƒавньоруськ≥ рем≥сники дос¤гли високоњ майстерност≥ в ливарн≥й справ≥, центрами ¤коњ були ињв, Ћьв≥в, ¬олодимир, √алич ≥ ’олм. «а словами л≥тописц¤, в ’олм≥ дл¤ церкви —в¤тоњ Ѕогородиц≥ майстри вилили пом≥ст з м≥д≥ й чистого олова, що "блищав, ¤к дзеркало". ƒл¤ цього храму частину дзвон≥в привезли з иЇва, а решту вилили на м≥сц≥. «а наказом волинського кн¤з¤ ¬олодимира ¬асильковича було вилито м≥дн≥ двер≥ дл¤ церкви в Ћюбомл≥. ≤ по сьогодн≥ красуЇтьс¤ в кафедральному храм≥ —в¤того ёра у Ћьвов≥ дзв≥н-велет, вилитий м≥сцевими майстрами в 1341 р. «береглос¤ ≥м'¤ автора знаменитого витвору - як≥в —кора. ѕор¤д з виливанн¤м поширеними були куванн¤ та карбуванн¤. ѕерш≥ вироби цього роду - це монети, що по¤вилис¤ в нас за ¬олодимира ¬еликого.
¬исокорозвиненим ремеслом було виготовленн¤ прикрас з кольорових ≥ благородних метал≥в. ѕрийн¤тт¤ христи¤нства ≥ буд≥вництво церков спри¤ло розвитку виготовленн¤ предмет≥в церковного вжитку. « м≥д≥ виливали дзвони ≥ хрести. ёвел≥ри славилис¤ далеко за межами краю. ѕрикраси виробл¤ли способом тисненн¤ ср≥бла ≥ золота, волоч≥нн¤ дроту, виготовленн¤ скан≥, назерн≥, ф≥л≥гран≥ (пе-регородчастоњ емал≥). Ўироко застосовували техн≥ку позолоти, оздобленн¤ ср≥бних вироб≥в черню.
≤нтенсивно розвивалос¤ гончарство. ” могилах ≥ давн≥х селищах в≥днайдено багато останк≥в давнього посуду, так що можемо стежити за розвитком керам≥ки в≥д простих горщик≥в, л≥плених руками, до дуже гарних мистецьких вироб≥в. ” кн¤ж≥ часи вироблювали по б≥льших м≥стах цеглу ≥ з нењ будували мури м≥ст та визначн≥ш≥ церкви й св≥тськ≥ будови.
¬оно було поширене ¤к у м≥стах, так ≥ на сел≥. ѕосуд, що виробл¤вс¤ у м≥ст≥, в≥др≥зн¤вс¤ ¤к≥стю обробки ≥ р≥зноман≥тн≥шими формами. ћайже весь в≥н виготовл¤вс¤ на ручних гончарних кругах, обпалювавс¤ в спец≥альних печах - горнах, що мали двох'¤русну конструкц≥ю з глин¤ною перегородкою м≥х ¤русами та п≥ччю в нижньому ¤рус≥. ћайстри виготовл¤ли миски, горщики, черпаки, кухл≥, пр¤лиц≥ дл¤ ткач≥в, св≥тильники, писанки, ≥грашки, реч≥ церковного вжитку. ƒл¤ нанесенн¤ орнаменту на посуд застосовували складн≥ штампи, ≥нод≥ покривали реч≥ поливою. ¬иробл¤лас¤ цегла - пл≥нфа, з ¤коњ будували кн¤з≥вськ≥ палаци, храми, фортец≥.
¬ де¤ких околиц¤х знали також вир≥б скла. “ак≥ назви, ¤к стекл¤ник (скл¤р) ≥ стекл¤на кузн¤, вказують на техн≥ку скл¤них вироб≥в. Ѕагато скл¤ного посуду привозили до нас ≥з ¬≥зант≥њ та з «аходу.
—клоробне виробництво дос¤гло високого р≥вн¤. ƒл¤ монументального живопису (мозањки) використовували р≥знокольорову смальту (кубики з≥ скл¤ноњ маси). ≤з скла робили прикраси. ћатер≥алами дл¤ виробництва скла були п≥сок, поташ, вапно, кухонна с≥ль. „асто скло заварювали.
” буйних пущах, де жили спочатку слов'¤ни, розвинулис¤ дуже скоро деревн≥ промисли. ” кн¤ж≥ часи знаЇмо вже к≥лька р≥зних назв дл¤ рем≥сник≥в, що обробл¤ли дерево: древод≥ли, платники, городники (що ставили городи), мостники. ÷≥ тесл≥ мали власн≥ орган≥зац≥њ з≥ своњми стар≥йшинами. Ѕули також окрем≥ ≥звозники, що звозили дерево до м≥ста.
ѕовсюдно використовували сокири, долота, кл≥щ≥, струги, пилки. ≤снував токарний верстат. "ћ≥д¤на сокира в≥д сухого дерева сама нищитьс¤",- наводить припов≥дку ирило “ур≥вський
« дерева робили вс¤ке господарське приладд¤ ≥ все потр≥бне до обстанови хати. «гадуютьс¤ вози, сани, столи, л≥жка, лави, ст≥льц≥, в≥дра, кад≥, боч≥лки, ковш≥, ложка, лопата, колибель (колиска), ступа, драбина, врешт≥ корста-домовина. ¬ироблювали також рогож≥, плели велик≥ кош≥ й менш≥ кошниц≥.
3 дерева робили буквально все - в≥д колиски, домовини, мебл≥в до палац≥в, храм≥в.
—еред ≥нших ремесел в≥дом≥ кравецтво, обробка к≥стки та каменю, обробленн¤ шкур ≥ виробництво з них од¤гу ≥ взутт¤. « шкури кравц≥ шили кожухи, шапки, шевц≥ - чоботи, черевики, ходаки. ѕрост≥ люди широко використовували личаки, постоли. « полотна та сукна шили свити, жупани, плащ≥, кирењ, шапки, штани, запаски, по¤си, хустки, сорочки, гун≥. ѕр¤д≥нн¤ ≥ ткацтво довго залишалис¤ рем≥сничою д≥¤льн≥стю.
¬исоко сто¤ли шк≥р¤н≥ промисли, головно ж гарбарство та кушн≥рство. —в≥жа шк≥ра звалас¤ кожа, виправлена - усна, або усн≥Ї. «в≥дси поход¤ть назви кожевник ≥ уснар дл¤ гарбар¤ й кушн≥ра. ѕри обробц≥ шк≥ри уживали усн≥¤ний квас, тобто гарбарський квас. Ўк≥ру м'¤ли руками, ¤к це видно з опов≥данн¤ про ожум'¤ку. «наЇмо р≥зн≥ назви рем≥сник≥в, що користувалис¤ шк≥рою: швець - означало й шевц¤, й кравц¤, с≥дельник робив с≥дла, тульник виготовлював тули - сагайдаки дл¤ стр≥л.
“кацтво було в≥доме слов'¤нам в≥д давн≥х час≥в. ÷е був ж≥ночий промисел. ∆≥нки пр¤ли пр¤диво з льону чи конопель, при чому вживали куделю й веретено. ” слов'¤нських моги≠лах часто стр≥чаЇмо пр¤слиц¤, вироблен≥ з кам≥нчик≥в, що њх насаджували на веретена. ѕот≥м ткач або ткал¤ вироблювали полотно на кроснах. —початку були в≥дом≥ у нас т≥льки груб≥ полотна, що њх звали товстинами; таких полотен уживали також на в≥трила до корабл≥в. ѕ≥зн≥ше навчилис¤ вироблювати тонше полотно, тончицю, а також р≥знор≥дн≥ оздобн≥ тканини: полавочники, скатерт≥, убруси. « вовни плели р≥зн≥ частини одеж≥, ¤к клобуки - шапки, або копитц¤ - р≥д панчох. «дав≠на також робили в нас сукно, але просте, грубе. “онш≥ сукна, а також шовки й ус¤к≥ дорогоц≥нн≥ матер≥њ привозили з-за кордону, з ¬≥зант≥њ та з «ах≥дноњ ™вропи.
¬исокого розвитку набули буд≥вельна справа ≥ арх≥тектура. ” иЇв≥ були споруджен≥ ƒес¤тинна церква, ”спенський ≥ —оф≥њвський собори, «олот≥ ворота, в √алич≥ - 20 мурованих церков, серед ¤ких ”спенський собор, в „ерн≥гов≥ - —паський ≥ Ѕорисо-√л≥бський собори. —лавилис¤ мостобуд≥вники. ѕро м≥ст через ƒн≥про пов≥домл¤Ї л≥топис за 1115р.
–ем≥сники
≤снувало три категор≥њ рем≥сник≥в - с≥льськ≥, вотчинн≥, м≥ськ≥. –емесло у вотчин≥ було засновано на прац≥ залежних сел¤н. —воњ вироби вотчинн≥ рем≥сники в≥ддавали феодалу в форм≥ натуральноњ ренти. „астина з них працювала у двор≥ феодала. ќднак б≥льш≥сть вироб≥в ремесла сел¤ни виготовл¤ли у своњх дворах. ћ≥ськ≥ рем≥сники под≥л¤лис¤ на дв≥ групи - залежних в≥д феодала та в≥льних. “ак, важко у¤вити, щоб рем≥сники-ювел≥ри могли ≥снувати без оп≥ки феодал≥в. –азом з тим рем≥сники-ковал≥ здеб≥льшого були в≥льними. ƒе¤к≥ рем≥сники потрапл¤ли через борги в залежн≥сть до купц≥в ≥ монастир≥в.
” м≥стах ињвськоњ –ус≥ рем≥сники селилис¤ за профес≥йним принципом, утворювали сп≥лки, що називалис¤ дружинами. ожна дружина, ¤к ≥ цехи у «ах≥дн≥й ™вроп≥, виробл¤ла св≥й статут, виконувала в≥йськов≥ повинност≥ перед кн¤зем. ÷е були зародки майбутн≥х цех≥в. ѕобут рем≥сник≥в мало чим в≥др≥зн¤вс¤ в≥д с≥льського. Ќевелика хатина з господарськими прим≥щенн¤ми (майстерн¤, хл≥в дл¤ утриманн¤ худоби ≥ птиц≥) переважали серед м≥ських жител. –ем≥сники обробл¤ли городи, утримували худобу ≥ птицю, займалис¤ ≥ншими видами с≥льськогосподарського виробництва.
«а соц≥альним складом рем≥сники були неоднор≥дн≥. « зростанн¤м м≥ст вид≥л¤Їтьс¤ верх≥вка. ¬она була нечисленною, формувалась за профес≥йним принципом: ювел≥ри, майстри зброњ, ≥конописц≥ тощо. ÷е були рем≥сники, ¤к≥ працювали на задоволенн¤ потреб феодал≥в ≥ церкви, збагачувалис¤, почали в≥д≥гравати пров≥дну роль у м≥стах. ” 1072 р. на кн¤з≥вському з'њзд≥ були присутн≥ представники заможних рем≥сник≥в.
ћонголо-татарська навала призвела до тимчасового занепаду ремесел, зникненн¤ окремих рем≥сничих профес≥й, але поступово прот¤гом XIV-XV ст. вони в≥дродилис¤. Ќайб≥льшими центрами рем≥сництва стали ињв, Ћьв≥в, а-м'¤нець-ѕод≥льський, Ћуцьк. ” к≥нц≥ XV ст. в украњнських м≥стах було понад 150-200 рем≥сничих спец≥альностей. Ќа вс≥й територ≥њ ”крањни добували ≥ плавили руду. «ал≥зо варили 8-10 год у спец≥альних печах-домниц¤х. ѕри них були кузн≥, в ¤ких робили з сирого зал≥за метал, придатний дл¤ виготовленн¤ р≥зних предмет≥в. « 16 кг сирого зал≥за отримували 8-11 кг ¤к≥сного металу. „астину його рем≥сники в≥ддавали держав≥ або феодалам ¤к податок.
ƒл¤ ливарництва характерним було виникненн¤ ≥ розвиток замковоњ артилер≥њ. “ехнолог≥чно складн≥шим стало виробництво дзвон≥в, прикрас, предмет≥в церковного вжитку. ёвел≥ри навчилис¤ поЇднувати р≥зноман≥тн≥ матер≥али (золото, ср≥бло, коштовне кам≥нн¤, к≥стку, дерево, скло тощо).
«росло значенн¤ буд≥вельноњ справи. ÷е був пер≥од ≥нтен-. сивного буд≥вництва оборонних споруд, палац≥в, церков, монастир≥в з каменю ≥ цегли. ¬еликими замками були ињвський на «амков≥й гор≥, Ћуцький верхн≥й. ременецький. ѕочали споруджувати кам'¤н≥ арков≥ мости.
¬ украњнських м≥стах зб≥льшувалас¤ к≥льк≥сть рем≥сник≥в, ¤к≥ становили значну частину населенн¤ ≥ почали об'Їднуватис¤ в цехи. ѕерша згадка про рем≥снич≥ цехи в ”крањн≥ датуЇтьс¤ 1386 р., коли була видана цехова грамота дл¤ шевц≥в ѕеремишл¤. ѕричини њх виникненн¤ були т≥ сам≥, що й на «аход≥: необх≥дн≥сть боротьби проти державноњ адм≥н≥страц≥њ та феодал≥в, вузьк≥сть внутр≥шнього ринку, оборонн≥ ц≥л≥. ” Ћьвов≥ за першим реЇстром рем≥сничих цех≥в 1425 р. ≥снували так≥ цехи: пекар≥в, ковал≥в, шевц≥в, кравц≥в, лимар≥в, с≥дельник≥в, солодовик≥в (пивовар≥в), кушн≥р≥в (кожушанник≥в). Ќаприк≥нц≥ XV ст. у Ћьвов≥ було 500 рем≥сник≥в 36 спец≥альностей, об'Їднаних в 14 цехах. ѕрот¤гом XV ст. цехи поширилис¤ по вс≥й ”крањн≥. ” иЇв≥ були цехи кравц≥в, кушн≥р≥в, шевц≥в, ковал≥в, пекар≥в, золотар≥в, цирульник≥в тощо. ÷ехи мали власний статут, суд, своњ св¤та, св¤тих, прапори, до складу њх входили майстри, п≥дмайстри, учн≥. Ќа чол≥ цеху сто¤в виборний майстер. ≥льк≥сть майстр≥в була обмеженою. ѕ≥дмайстер м≥г стати майстром, склавши ≥спит - подавши шедевр (вз≥рець певного виробу) ≥ заплативши високий вступний внесок. ќсоблив≥стю цеховоњ орган≥зац≥њ в ”крањн≥ було те, що вона об'Їднувала не т≥льки за профес≥йною ознакою, а й за нац≥ональними чи рел≥г≥йними ознаками.
«начна частина рем≥сник≥в не була об'Їднана в цехи. ÷е так зван≥ партач≥, що формувалис¤ з сел¤н-ут≥кач≥в, с≥льських рем≥сник≥в ≥ цехових п≥дмайстр≥в. ¬они були зародком в≥льнонайманих роб≥тник≥в. ћ≥ж цеховими рем≥сниками ≥ партачами точилас¤ гостра боротьба. „асто на боц≥ партач≥в виступали магнати, ¤к≥ використовували њх дл¤ своњх потреб, переховуючи у власних маЇтках.
« розвитком ремесла в≥дбувалос¤ соц≥альне розшаруванн¤ всередин≥ цеховоњ орган≥зац≥њ. ћайстри експлуатували п≥дмайстр≥в ≥ учн≥в, утруднювали њм перех≥д у майстри ≥ п≥дмайстри. ¬ажке становище ц≥Їњ категор≥њ рем≥сник≥в призвело до утворенн¤ п≥дмайстрами в XV ст. своЇњ фаховоњ орган≥зац≥њ - господи, ¤ка захищала њхн≥ ≥нтереси в≥д утиск≥в цеховоњ верх≥вки. ¬ 1469 р. у Ћьвов≥ ≥снувала господа п≥дмайстр≥в ткацького цеху, в 1483 р. у оростен≥ - п≥дмайстр≥в шевського цеху.
Ќац≥онально-рел≥г≥йний гн≥т щодо украњнських рем≥сник≥в призв≥в до по¤ви категор≥њ так званих перехожих рем≥сник≥в, ¤ка була особливо поширеною на Ќаддн≥пр¤нськ≥й ”крањн≥. Ўукаючи кращоњ дол≥, вони переходили з одного м≥ста до ≥ншого. ” чисельному в≥дношенн≥ ц¤ категор≥¤ рем≥сник≥в була невеликою.
÷ехов≥ орган≥зац≥њ в≥д≥гравали позитивну роль у розвитку м≥ського ремесла. ¬они захищали ≥нтереси рем≥сник≥в, спри¤ли пол≥пшенню ¤кост≥ продукц≥њ, спец≥ал≥зац≥њ виробник≥в, њхн≥ми негативними рисами були надм≥рна регламентац≥¤, соц≥альн≥ протир≥чч¤ м≥ж членами цех≥в, неврахуванн¤ ≥нтерес≥в покупц≥в.
¬ажливе м≥сце в господарств≥ займали промисли. Ќадзвичайно багата р≥зноман≥тними природними ресурсами ”крањна стала одним з найважлив≥ших постачальник≥в сировини ≥ нап≥вфабрикат≥в дл¤ багатьох крањн ™вропи. ќдним з найважлив≥ших промисл≥в було виробництво зал≥за, що мало багатов≥ков≥ традиц≥њ. —ировиною дл¤ нього були болотн≥ руди, ¤к≥ добували в≥дкритим способом. «ал≥зорудн≥ промисли були поширен≥ в ињвському ѕол≥сс≥,
на „ерн≥гово-—≥верщин≥, ¬олин≥, в √аличин≥.
«ростало значенн¤ деревообробних промисл≥в, де працювали ¤к залежн≥, так ≥ в≥льнонайман≥ роб≥тники. Ћ≥с використовували в буд≥вельн≥й справ≥, дл¤ виготовленн¤ транспортних засоб≥в, мебл≥в, знар¤дь прац≥. « деревини отримували також смолу, дьоготь, лико тощо. –≥зко зр≥с попит на поташ - компонент дл¤ виготовленн¤ скла, мила, фарб.
ћлинарство було монопол≥Їю феодал≥в ≥ джерелом значних прибутк≥в. ” XIV-XV ст. земл≥ часто надавалис¤ разом з млинами. ћлини були вод¤ними. р≥м перемелюванн¤ зерна њх використовували у р≥зних виробництвах - вал¤нн≥ сукна, переробц≥ ол≥йних культур, дл¤ зал≥зорудноњ
справи, обробки дерева (тартаки).
ќтже, XIV-XV ст. характеризувалис¤ пом≥тними зрушенн¤ми в ремесл≥, що ви¤вл¤лос¤ у формуванн≥ цех≥в, зростанн≥ числа рем≥сник≥в та њхн≥х спец≥альностей.
¬≥докремленн¤ ремесла в≥д землеробства, концентрац≥¤ рем≥сник≥в у поселенн¤х, розвиток торг≥вл≥ призвели до утворенн¤ на –ус≥ м≥ст. ” VI-IX ст. це були "гради" (городища) - невелик≥ укр≥плен≥ поселенн¤ ¤к центри землеробськоњ округи. „астина з них перетворилас¤ на м≥ста - рем≥сничо-торгов≥ осередки ≥ адм≥н≥стративно-пол≥тичн≥ центри земель.
Ћ≥тература
1. ƒавн¤ ≥стор≥¤ ”крањни: ” 2 кн./“олочко ѕ.ѕ 1995
2. –емесло ƒревней –уси: –ыбаков Ѕ.ј. ћ.; Ћ., 1966
3. ƒревний иев: “олочко ѕ.ѕ. .,1983
