»ѓ¬—№ »… Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќ»… ”Ќ≤¬≈–—»“≈“ ≤ћ≈Ќ≤ “ј–ј—ј Ў≈¬„≈Ќ ј
≤Ќ—“»“”“ ћ≤∆Ќј–ќƒЌ»’ ¬≤ƒЌќ—»Ќ
–еферат
« курсу: "”крањнська та заруб≥жна культури"
“ема: "јнтична культура: ƒавн≥й –им"
—тудента I-го курсу
1-оњ групи в≥дд≥ленн¤ ћ≈¬
√апЇЇва ƒмитра —ерг≥йовича
¬икладач: професор Ѕураго —.Ѕ.
ињв - 1999
ѕлан роботи:
¬ступ 3
≤стор≥¤ –иму 3
ритика –имськоњ культури 6
ультура ¬≥лланови у ѕ≥вн≥чн≥й та ÷ентральн≥й ≤тал≥њ. ультура етруск≥в 6
ультура –иму епохи республ≥ки 9
ультура –имськоњ ≥мпер≥њ в пер≥од найб≥льшоњ могутност≥ 13
ультура –имськоњ ≥мпер≥њ III стол≥тт¤ 18
313 р≥к - початок новоњ епохи 20
¬исновок 21
¬ступ
ультура римськоњ цив≥л≥зац≥њ маЇ тис¤чол≥тню ≥стор≥ю. ѓњ значенн¤ дл¤ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ важко переоц≥нити. Ћатинська мова, ¤ка була нос≥Їм ц≥Їњ культури, справила вплив на ц≥лу групу мов, так званих романських. ўе два-три стол≥тт¤ тому вона була мовою ф≥лософ≥њ, науки, медицини, юриспруденц≥њ, рел≥г≥њ ≥ л≥тератури багатьох Ївропейських народ≥в. ўе й сьогодн≥ б≥льш≥сть наукових, медичних, юридичних терм≥н≥в - латинського походженн¤. “аке ж значенн¤ мають дос¤гненн¤ римл¤н в арх≥тектур≥, образотворчому мистецтв≥, в систем≥ державного ≥ приватного права, адм≥н≥стративного управл≥нн¤ та форм орган≥зац≥њ сусп≥льного житт¤. ¬ивченн¤ ≥стор≥њ античноњ, ≥ зокрема римськоњ, культури даЇ змогу зрозум≥ти законом≥рност≥ розвитку багатьох соц≥альних та культурних феномен≥в, робить можливим б≥льш грунтовний п≥дх≥д до вивченн¤ й розум≥нн¤ сьогодн≥шн≥х соц≥альних ≥ культурних процес≥в. ѕод≥њ та героњ римськоњ культури та ≥стор≥њ осмислюютьс¤ у зв'¤зку з цим ¤к культурн≥ символи, що допомагають глибше розум≥ти сучасн≥сть.
≤стор≥ю –имськоњ держави традиц≥йно под≥л¤ють на три великих пер≥оди: ранн≥й –им, або царський пер≥од, –имська республ≥ка та –имська ≥мпер≥¤. ¬они мають ще ≥ внутр≥шнЇ членуванн¤. ” пер≥од≥ раннього –иму вид≥л¤ють етруську епоху й суто царську, тим б≥льше, що де¤к≥ римськ≥ цар≥ були етрусками за походженн¤м. –имська республ≥ка знала три епохи: ранн¤ республ≥ка (к≥нець 6 стол≥тт¤ - 256 р≥к до нашоњ ери), епоха великих завоювань (256 - 130 роки до нашоњ ери), епоха громад¤нських воЇн та кризи республ≥ки (133 - 31 роки до нашоњ ери). ¬ ≥стор≥њ римськоњ ≥мпер≥њ вичленовуютьс¤ дв≥ епохи: ранн¤ ≥мпер≥¤, або принципат (31 р≥к до нашоњ ери - 2 стол≥тт¤ нашоњ ери), ≥ п≥зн¤ ≥мпер≥¤ (3 стол≥тт¤ нашоњ ери - 476 р≥к).
Ќа мою думку, саме у зв'¤зку з ≥сторичними под≥¤ми тих час≥в сл≥д розгл¤дати культуру –имськоњ держави, адже х≥д ≥стор≥њ даЇ поштовх розвитку (чи занепаду) культури. ќтже, коротко розгл¤нувши основн≥ в≥хи ≥сторичного розвитку –иму, перейдемо до опису культурних процес≥в, пов'¤заних з цими под≥¤ми.
≤стор≥¤ –иму
–им з'¤вивс¤ ¤к один ≥з землеробських пол≥с≥в на п≥вденн≥й перифер≥њ етруського св≥ту. Ќа прот¤з≥ 6 стол≥тт¤ до нашоњ ери в≥н був п≥д владою етруск≥в. Ќевелика к≥льк≥сть пам'¤ток цього пер≥оду Ї складовою частиною цив≥л≥зац≥њ етруського типу. ѕот≥м почалас¤ пов≥льна, але тривка експанс≥¤ –иму, що знаходивс¤ на кордон≥ двох великих ≥тал≥йських цив≥л≥зац≥й: етруск≥в ≥ ¬еликоњ √рец≥њ. ÷¤ експанс≥¤ привела –им не т≥льки до визволенн¤, але й дозволила йому зайн¤ти ключов≥ позиц≥њ в ÷ентральн≥й ≤тал≥њ.
„астиною –имськоњ культури, безперечно, Ї легенда про заснуванн¤ –иму. ƒо нас д≥йшли твердженн¤, що –им був заснований м≥ж 754 ≥ 753 роками до нашоњ ери латинськими колон≥стами з≥ стародавнього м≥ста јльба Ћонга . «а легендою, римл¤ни пов'¤зували заснуванн¤ –има з “ро¤нською в≥йною. Ћегенда розпов≥даЇ, що коли загинула “ро¤, де¤к≥ тро¤нц≥ на чол≥ з ≈неЇм повт≥кали на корабл¤х до ≤тал≥њ. ¬они прибули в Ћац≥й, де заснували м≥сто јльба, в ¤кому й зацарював ≈ней. …ого нащадок, цар јльби Ќум≥тор , був повалений своњм братом јмул≥Їм. ѕобоюючись помсти д≥тей або онук≥в Ќум≥тора, јмул≥й примусив його дочку –ею —≥льв≥ю стати весталкою . ∆риц≥ богин≥ ¬ести, берегин≥ домашнього вогнища, не мали права виходити зам≥ж. ќднак у —≥льв≥њ в≥д бога ћарса народилис¤ два сини-близнюки, –омул ≥ –ем. јмул≥й наказав кинути њх у “ибр. јле малюки вр¤тувалис¤: хвил¤ викинула кошик ≥з д≥тьми на берег, де њх вигодувала молоком вовчиц¤. ƒо реч≥, саму кап≥тол≥йську вовчицю у 6 - на початку 5 стол≥тт¤ до нашоњ ери римл¤ни зобразили у вигл¤д≥ бронзовоњ скульптури, ¤ку встановили на ап≥тол≥њ. ¬она в≥дома й по сьогодн≥шн≥й день. ѕот≥м брат≥в виховував царський в≥вчар. ¬решт≥-решт –омул ≥ –ем дов≥дались про своЇ походженн¤, вбили јмул≥¤, повернули царську владу своЇму д≥дов≥ ≥, з≥бравши дружину, заснували нове м≥сто на ѕалатинському пагорб≥, на берез≥ “ибру. «а жеребом м≥сто д≥стало назву –им в≥д ≥мен≥ –омула. ѕ≥д час побудови м≥ськоњ ст≥ни м≥ж братами виникла сварка, –ем загинув в≥д руки брата. ј –омул став першим римським царем. ¬≥н под≥лив громад¤н на патриц≥њв ≥ плебењв, усе населенн¤ - на кур≥њ ≥ створив в≥йсько.
Ћегенда розпов≥даЇ,що першими жител¤ми –има були юнаки - супутники –омула та його дружина. —ус≥дн≥ общини з недов≥рою ставилис¤ до нових поселенц≥в ≥ не хот≥ли одружувати з ними своњх дочок. “од≥ –омул улаштував св¤то, на ¤ке запросив сус≥д≥в-саб≥н≥в. ѕ≥д час бенкету римл¤ни викрали д≥вчат-саб≥н¤нок. —аб≥ни п≥шли в≥йною на –им, але саб≥н¤нки зум≥ли помирити своњх батьк≥в ≥ чолов≥к≥в. як насл≥док злитт¤ латинськоњ ≥ саб≥нськоњ общин утворилась Їдина –имська держава, в ¤к≥й стали сп≥льно правити два цар≥ - –омул ≥ саб≥н¤нин “ит “ац≥й.
ƒругий римський цар, саб≥н¤нин Ќума ѕомп≥л≥й, затвердив культи бог≥в ≥ зорган≥зував жрецьк≥ ≥ рем≥снич≥ колег≥њ. Ќаступний цар, “улл √ост≥л≥й, зруйнував јльбу Ћонгу ≥ переселив њњ жител≥в до –има. …ого спадкоЇмець јнк ћарц≥й побудував м≥ст через “ибр ≥ заснував у гирл≥ р≥чки першу римську колон≥ю - ќст≥ю.
ѕот≥м, за римською традиц≥Їю, в –им≥ правили ще три цар≥, етруски за походженн¤м. “аркв≥н≥й ƒавн≥й побудував у –им≥ перший цирк, храм на ап≥тол≥њ ≥ п≥дземний ст≥чний канал - ¬елику клоаку, що ≥снуЇ дотепер. …ого наступник —ерв≥й “улл≥й пров≥в важлив≥ соц≥альн≥ реформи ≥ встановив довкола м≥ста м≥цну кам'¤ну ст≥ну. ќстаннього, сьомого, цар¤ “аркв≥н≥¤ √ордого вигнало з –има повстале населенн¤. ¬≥д ц≥Їњ под≥њ 510 року бере початок ≥стор≥¤ –имськоњ республ≥ки.
—пец≥альне вивченн¤ легенд про ранн≥й –им ≥ з≥ставленн¤ њх ≥з результатами археолог≥чних та л≥нгв≥стичних досл≥джень привели вчених до висновку, що в≥домост≥ античних письменник≥в у ц≥лому заслуговують на дов≥ру. “епер визнано, що антична традиц≥¤ м≥стить пор¤д ≥з вигадками ≥ спомин про реальн≥ ≥сторичн≥ под≥њ та особи. Ќаприклад, достов≥рн≥ у своњй основ≥ в≥домост≥ про етн≥чний склад населенн¤ на територ≥њ майбутнього –има, зв'¤зок цього населенн¤ з≥ —х≥дним —ередземномор'¤м ( греки, ф≥н≥к≥йц≥, етруски ), приблизний час виникненн¤ –има, зв'¤зок перших римських поселенц≥в з јльбою Ћонгою, злитт¤ латинськоњ ≥ саб≥нськоњ общин у –им≥, загальн≥ у¤вленн¤ про д≥¤льн≥сть перших римських цар≥в, про етруське правл≥нн¤ в –им≥ наприк≥нц≥ царського пер≥оду тощо.
Ќа прот¤з≥ 3 стол≥тт¤ до нашоњ ери –им утверджуЇтьс¤ ¤к головна сила, що п≥дпор¤дкувала соб≥ весь јпенн≥нський п≥востр≥в, включаючи ≥ ≈трур≥ю, ¤ка на той час вже вичерпала св≥й ≥сторичний потенц≥ал, та б≥льш≥сть пол≥с≥в ѕ≥вденноњ ≤тал≥њ. ƒо к≥нц¤ 3 стол≥тт¤ до нашоњ ери –им стаЇ великою середземноморською державою. ѕ≥дкоривши в останн≥й чверт≥ 3 та в перш≥й половин≥ 2 стол≥тт¤ до нашоњ ери арфаген, –им став кер≥вною силою в ÷ентральному та «ах≥дному —ередземномор'њ. ¬ 2 та 1 стол≥тт¤х до нашоњ ери –им п≥дкор¤Ї соб≥ багат≥ земл≥ елл≥н≥стичноњ √рец≥њ, ™гипту ≥ ћалоњ јз≥њ.
–им зростав, будуючи легендарн≥ дороги ≥ починаючи торг≥влю з сус≥дн≥ми крањнами. ∆итт¤ в ньому було досить г≥дним, але жител≥ –иму прагнули б≥льшого. ¬они створили величезн≥ лег≥они, щоб п≥дкорити соб≥ нов≥ земл≥. ≤мпер≥¤ ставала сильн≥шою, ≥ н≥хто вже не м≥г зупинити –им. «ахоплен≥ у полон в≥йська противника ставали рабами, ¤ких купували багат≥ м≥щани, насолоджуючись ус≥ма радощами житт¤ в –им≥. јле не кожен римл¤нин жив у так≥й розкош≥. ÷е призводило до повстань голодних нижчих клас≥в. јле –им вижив. як доказ його велич≥, були збудован≥ величезн≥ арени, де проходили захоплююч≥ небезпечн≥ змаганн¤ (битви глад≥атор≥в, к≥нний б≥г, поЇдинки раб≥в з левами тощо). ¬се це було неодм≥нними атрибутами римського побуту.
Ќа прот¤з≥ 1 стол≥тт¤ до нашоњ ери складаЇтьс¤ велика римська латиномовна л≥тература, закладаютьс¤ основи власного римського образотворчого мистецтва й арх≥тектури.
Ќа рубеж≥ староњ ≥ новоњ ери –им перетворюЇтьс¤ на величезну св≥тову державу. —тарий пол≥сний устр≥й вступаЇ у непорозум≥нн¤ з тими завданн¤ми, ¤к≥ необх≥дно було розв'¤зувати у рабовласницьк≥й крањн≥. Ќа зм≥ну пол≥сному республ≥канському устрою приходить ≥мпер≥¤. “ак з 1 стол≥тт¤ нашоњ ери починаЇтьс¤ заключний етап розвитку античного —ередземномор'¤.
ѕер≥од з 1 по 5 стол≥тт¤ нашоњ ери - епоха останнього розкв≥ту античноњ культури. ” 476 роц≥ нашоњ ери могутн¤ –имська ≥мпер≥¤ впала п≥д натиском нап≥вод¤гнених голодних варвар≥в, ставши жертвою своЇњ власноњ необачност≥, надм≥рноњ вишуканост≥ та багатства. ј до культури варварам д≥ла не було - гранд≥озн≥ палаци, монументи та скульптури, колони та форуми, сенати та префектури були знищен≥ при вз¤тт≥ –има. «агибель –иму означаЇ ≥ загибель великоњ античноњ культури в ц≥лому. як образно в≥дм≥тив “.ћомзен: "Ќад греко-латинским миром опустилась историческа¤ ночь, и отвратить ее было не в силах человеческих, но ÷езарь дал все-таки измученным народам доживать вечер своего развити¤ в сносных услови¤х. ј когда, после долгой ночи, зан¤лс¤ новый исторический день и новые нации устремились к новым, высшим цел¤м - у многих из них дало пышный цвет сем¤, посе¤нное еще ÷езарем, и многие именно ему об¤заны своею национальной самобытностью" .
ритика –имськоњ культури
” римськоњ культури завжди було багато ¤к прихильник≥в, так ≥ противник≥в. ƒ≥йсно, багато хто не м≥г пробачити римл¤нам войовнич≥сть њх ментал≥тету, що њњ вони успадкували в≥д етруск≥в. ќсобливо не сприймали культуру –иму греки, що њх римл¤ни п≥дкорили. ≈лл≥ни перемагали своњм ген≥Їм, а римл¤ни дос¤гали усп≥ху лише завд¤ки фортун≥. јле –им зробив те, чого не вдалос¤ зробити елл≥нам. ¬≥н об'Їднав народи та запровадив пор¤док на земл¤х, прин≥с њм мир. ожен м≥г, будучи в безпец≥ в≥д нападу, працювати, с≥¤ти, збирати врожай, мандрувати земл¤ми крањни та торгувати. «а щитом –иму елл≥ни з≥ своњми погл¤дами на житт¤ могли неск≥нченно довго сперечатис¤ на ф≥лософськ≥ теми. ћожливо, –им не перевершив грек≥в у галуз¤х ф≥лософ≥њ та скульптури, але в≥н добре налагодив перекиданн¤ в≥йськ з одного к≥нц¤ держави в ≥нший та встановив справедлив≥ закони. ј це вже ≥ Ї культурою. –им на той час був ун≥версальною ≥деЇю. ƒос¤гненн¤ в тих галуз¤х культури, в ¤ких римл¤нам не вдавалос¤ створити щось особливе, були ц≥лком запозичен≥ у ≥нших народ≥в, у тих же самих грек≥в. јле в будь-¤кому випадку римська культура не просто ц≥кава - вона гранд≥озна, без нењ не можна у¤вити давн≥й св≥т, ¤к ≥ не можна у¤вити –им без впливу на нього грецькоњ культури.
ультура ¬≥лланови у ѕ≥вн≥чн≥й та ÷ентральн≥й ≤тал≥њ. ультура етруск≥в
1000 рок≥в до нашоњ ери. ѕочаток колон≥зац≥њ ≤тал≥њ етрусками. ѕриблизно в цей час, за п≥драхунками вчених, починаЇтьс¤ пер≥од зал≥зного в≥ку на територ≥њ майбутнього –иму. ¬≥дбуваЇтьс¤ перех≥д в≥д апенн≥нськоњ культури та культури террамар ("жирна земл¤"), в≥д ¤ких залишилась велика к≥льк≥сть господарських в≥дход≥в у вигл¤д≥ керам≥ки, залишк≥в бронзових вироб≥в на свайних поселенн¤х б≥л¤ водних простор≥в р≥к та озер. —убапенн≥нський пер≥од став перех≥дним, в≥н визначаЇтьс¤ по¤вою нових племен на територ≥њ сучасноњ ≤тал≥њ, ц≥ племена принесли особливу культуру, зокрема, вони померлих ховали на спец≥альних пол¤х-кладовищах. «м≥нивс¤ обр¤д захороненн¤, поширюЇтьс¤ кремуванн¤. ¬ ѕ≥вденн≥й ≈трур≥њ продовжуЇ ≥снувати культура террамар. ¬ ѕ≥вн≥чн≥й ≥ ÷ентральн≥й ≈трур≥њ в результат≥ великих етн≥чних перем≥щень встановлюЇтьс¤ основний тип культури цього пер≥оду, що маЇ назву культура ¬≥лланови. ѕо сут≥ це землеробська культура. —хематично вид≥л¤ють чотири етапи ц≥Їњ культури, коли удосконалюЇтьс¤ техн≥ка виготовленн¤ бронзових вироб≥в, нов≥ форми бронзових речей побуту, дещо прогресуЇ зал≥зообробка, не дивл¤чись на обмежен≥сть запас≥в зал≥зноњ руди в ≤тал≥њ. “≥льки в 6 стол≥тт≥ до нашоњ ери пом≥чаЇмо перевагу в к≥лькост≥ зал≥зних знар¤дь прац≥ над бронзовими. ¬ археолог≥чному асортимент≥ з'¤вл¤ютьс¤ нов≥ форми ф≥бул. «начним кроком вперед у розвитку технолог≥чних навичок Ї виготовленн¤ гончарного посуду. јрхеолог≥чно можна ≥нтерпретувати знайден≥ вироби ¤к предмети торг≥вл≥ племен. —юди в≥дноситьс¤ грецька керам≥ка, ф≥н≥к≥йське скло, предмети з золота й ср≥бла, слоновоњ к≥стки. —кладн≥ше сприймаютьс¤ етн≥чн≥ перем≥щенн¤ населенн¤. «гадан≥ террамари, ¤к ≥ оволод≥нн¤ металом, пов'¤зують з ≥ндоЇвропейським елементом, частковим його проникненн¤м, можливо, морем, по територ≥њ ≤тал≥њ шл¤хом колон≥зац≥њ. ƒом≥нуючу масу нос≥њв ≥ндоЇвропейських мов склали племена ≥тал≥к≥в, що проникають в ≤тал≥ю з к≥нц¤ 2 тис¤чол≥тт¤ до нашоњ ери ≥, ¤к вважають, створюють культуру типу ¬≥лланови.
¬≥дкрита б≥л¤ поселенн¤ ¬≥лланова у передм≥ст≥ Ѕолоньњ в середин≥ 19 стол≥тт¤ культура знаходить аналоги в культур≥ зал≥зного в≥ку Ћ≥гур≥њ (√оласекки), ¬енец≥њ (≈сте), Ѕрутт≥њ (“орре √алл≥). ультура ¬≥лланови про¤вл¤Їтьс¤ в центрах ѕ≥вденноњ ≈трур≥њ, Ћац≥њ (јльбанськ≥ гори), у в≥дпов≥дних прошарках римського поселенн¤.
ѕ≥днесенн¤ етруск≥в у 8 стол≥тт≥ до нашоњ ери в —ередн≥й та ѕ≥вн≥чн≥й ≤тал≥њ Ї законом≥рним розвитком попередньоњ культури ¬≥лланови. ѕроблема етруськоњ мови породжуЇ все нов≥ й нов≥ верс≥њ, ¤к≥ грунтуютьс¤ на 9 тис¤чах етруських надпис≥в, що збереглис¤. ¬есь масив етруського матер≥алу дозвол¤Ї оц≥нити мовний запас, зм≥ст еп≥таф≥й, текст≥в-присв¤т та подарункових твор≥в.
јлфав≥т використовувавс¤ грецький. ќднак дл¤ досл≥джень великим недол≥ком Ї одноман≥тн≥сть надпис≥в еп≥граф≥ки, мала к≥льк≥сть текст≥в на широк≥ теми. оротк≥ етруськ≥ надписи зустр≥чаютьс¤ на урнах, глечиках, дзеркалах, геммах.
” 8 - 7 стол≥тт¤х до нашоњ ери етруски проживають на б≥льш≥й частин≥ сьогодн≥шньоњ ≤тал≥њ, займаютьс¤ землеробством, утримують худобу. ¬исокий р≥вень землеробства дозвол¤в проводити селекц≥Їю - було отримано етруський сорт полби, вперше почали вирощувати культурний овес. Ћьон йшов на пошитт¤ од¤гу, в≥трил дл¤ човн≥в. ÷ей матер≥ал використовувавс¤ дл¤ запису р≥зноман≥тних текст≥в (п≥зн≥ше це дос¤гненн¤ використали римл¤ни). ≤снують св≥дченн¤ антик≥в про м≥цн≥сть ниток з льону, за допомогою ¤ких етруськ≥ рем≥сники виготовл¤ли панцир≥ (гробниц¤ 6 стол≥тт¤ до нашоњ ери, “аркв≥н≥¤). ƒосить широко етруски застосовували штучне зрошенн¤, дренаж, регулюванн¤ теч≥й р≥чок. ¬≥дом≥ археолог≥чн≥й науц≥ давн≥ канали знаходилис¤ б≥л¤ етруських м≥ст —п≥на, ¬ейњ, в район≥ оди.
Ќаведен≥ факти високого р≥вн¤ агроном≥чноњ культури, прикрашен≥ пережитками давньоњ маг≥њ, св≥дчать про великий вклад етруск≥в у культуру ≤тал≥њ в давнин≥.
¬ ≥нших галуз¤х д≥¤льност≥, наприклад в рем≥сництв≥, етрускам властив≥ високий р≥вень та значн≥ результати. Ќа¤вн≥сть чисельних вироб≥в з металу в гробниц¤х 8 стол≥тт¤ до нашоњ ери в ≈трур≥њ асоц≥юЇтьс¤ з адекватним р≥внем рудноњ справи та металург≥њ. ¬ некропол≥ —ан-„ербоне одна знах≥дка з м≥д≥ була ≥нкрустована зал≥зними м≥н≥атюрними квадратиками - метод, характерний при робот≥ з дорогоц≥нними матер≥алами. ¬загал≥, з зал≥за виробл¤ли металевий посуд, засоби виробництва дл¤ р≥зних галузей промисловост≥. Ўирокого поширенн¤ набули посудини буккеро, бронзов≥ статуетки, етруськ≥ форми гробниць (типу гробниць ÷ере), метал≥чн≥ прикраси, скл¤н≥ буси, амулети, скарабењ. ≤нтенсивна торг≥вл¤ пр¤мо впливала на р≥вень суднобудуванн¤. ≈труски використовували запаси л≥су не лише “иррен≥њ, а й масиви Ћац≥њ, ”мбр≥њ. « дерева робили кил≥ "тирренських корабл≥в". ≈трускам була в≥дома форма торговельного корабл¤ з двома мачтами, чого не знав грецький торговий флот.
¬ажливим етапом в розвитку етруського сусп≥льства було складанн¤ м≥ськоњ структури, що в≥дпов≥дала р≥вню рабовласницького ладу, зовн≥шньою ознакою ¤кого було жваве м≥стобудуванн¤. ћ≥ста мали м≥цний по¤с укр≥плених ст≥н з кам'¤них блок≥в, п≥зн≥ше спостер≥галос¤ ч≥тке розташуванн¤ квартал≥в в шахматному пор¤дку та плануванн¤ вулиць, ¤к≥ перетиналис¤ п≥д пр¤мим кутом. јналог етруським забудовам - м≥сто ћ≥са б≥л¤ Ѕолоньњ (датуЇтьс¤ 6 - 4 стол≥тт¤ми до нашоњ ери) мало св≥й центр - акрополь з храмовими буд≥вл¤ми та перпендикул¤рно розм≥щеними вулиц¤ми, фонтан з басейном, п'¤ть храм≥в-св¤тилищ (за етруським ритуалом, вони мали вх≥д з п≥вдн¤ та були ор≥Їнтован≥ по частинах св≥ту, п'¤тий храм знаходивс¤ в центр≥). Ќайб≥льш≥ вулиц≥ мали ширину до 10 - 15 метр≥в. ” м≥ст≥ ≥снувала система канал≥зац≥њ, водопров≥д з глин¤них труб. ’рамов≥ побудови проводились розумно, з урахуванн¤м сейсм≥чност≥, на кам'¤них фундаментах. ”се м≥сто оточувалос¤ фортиф≥кац≥йною ст≥ною шириною 2 метри, що складалас¤ з великих суц≥льних блок≥в. ћ≥сцевий побут, заснований на розвинутому господарств≥, ставав усе б≥льше спец≥ал≥зованим у певн≥й галуз≥. ѕопулон≥¤ ор≥Їнтувалас¤ на видобуток ≥ обробку метал≥в, луз≥й спец≥ал≥зувавс¤ в с≥льськогосподарському виробництв≥, м≥сто ÷ере - на ремеслах ≥ торг≥вл≥.
«а ¬арроном, 753 р. до нашоњ ери вважаЇтьс¤ роком заснуванн¤ –иму.
” рел≥г≥йному житт≥ панував пол≥тењзм давньогрецького типу. Ћише ≥мена етруських бог≥в в≥др≥зн¤лис¤ в≥д грецьких. √оловним богом був “ин (грецький «евс, римський ёп≥тер), ≥ншими визначними богами - ”н≥, ћенрва (римська ћ≥нерва), ћарис (ћарс). ћ≥фолог≥њ етруск≥в властив≥ були також ≥ давн≥ культи тотемного характеру: добрих ≥ злих демон≥в (’ару, “ухулха, Ћаза).
÷≥кавими з точки зору розум≥нн¤ житт¤ етруск≥в Ї њх малюнки й фрески в гробниц¤х. “ак, зображен≥ сюжети дозвол¤ють припустити, що ≥снували ритуальн≥ вбивства раб≥в в ход≥ поЇдинк≥в та травл¤ њх хижими тваринами. ¬ той же час раб≥в зображували сп≥ваючими, граючими на музичних ≥нструментах, танцюючими.
« к≥нц¤ 6 стол≥тт¤ до нашоњ ери етруська конфедерац≥¤ починаЇ розпадатис¤. ¬ 524 роц≥ до нашоњ ери етруски програли грекам битву при умах. ¬≥дпов≥дно, занепадаЇ ≥ культура. ’оча, занепадаЇ етруська культура, а загалом ус¤ римська культура переходить на нову орб≥ту свого розвитку. ѕочали етруски з ф≥були з гробниц≥ „ерветер≥ (близько 650 р. до нашоњ ери) ≥ канопи з маскою (близько 600 р. до нашоњ ери), а останн≥м чисто етруським дос¤гненн¤м в культур≥, безперечно, було спорудженн¤ храму ёп≥тера на ап≥тол≥йському холм≥ в –им≥. ÷е сталос¤ в пер≥од правл≥нн¤ етруських цар≥в “аркв≥н≥њв (знайден≥ п≥д час археолог≥чних розкопок монети ≥з зображенн¤м храму допомагають у¤вити зовн≥шн≥й вигл¤д ц≥Їњ величноњ буд≥вл≥). —л≥д мати на уваз≥, що ёп≥тер в пантеон≥ тод≥шн≥х бог≥в супроводжував ћенрву й ”н≥ - етруських ж≥ночих божеств, а кр≥м того, й сам ёп≥тер був спочатку також етруським богом на ≥м'¤ “ин. —аме в ц≥й своњй етруськ≥й ≥постас≥ ёп≥тер ≥ став, ¤к вважаЇтьс¤, патроном новоњ римськоњ держави. ”середин≥ храму розм≥щувалась величезна стату¤ ёп≥тера, виготовлена з золота й пластинок слоновоњ к≥стки. јвторство цього твору, р≥вно ¤к ≥ квадриги на храмовому фронтон≥, приписують майстру ¬улке з м≥ста ¬ей. «авершено зведенн¤ храму було в 509 р. до нашоњ ери.
” тому ж таки 509 роц≥ до нашоњ ери останн≥й цар так званого царського пер≥оду “аркв≥н≥й √ордий був вигнаний з –има. 509 р. до нашоњ ери вважаЇтьс¤ традиц≥йною датою заснуванн¤ республ≥ки та запровадженн¤ консульськоњ влади у –им≥.
ультура –иму епохи республ≥ки
500 р≥к до нашоњ ери. –им починаЇ експанс≥ю в ≤тал≥њ. ¬ 474 роц≥ до нашоњ ери етруск≥в, в≥д ¤ких римська культура вз¤ла так багато, було вит≥снено римськими в≥йськами з ампан≥њ. 444 р≥к до нашоњ ери став роком запровадженн¤ в≥йськового трибунату з консульською владою. ј в 377 роц≥ до нашоњ ери навколо –има була збудована ст≥на дл¤ захисту в≥д ворог≥в , ¤к≥ нагадали про себе захопленн¤м та спаленн¤м м≥ста.
√овор¤чи про подальший розвиток римськоњ культури, не можна не згадати про прокладенн¤ знаменитоњ јпп≥Ївоњ дороги, що розпочалос¤ в 312 роц≥ до нашоњ ери, акведук јпп≥¤ лавд≥¤ тощо. јле зупинимос¤ на б≥льш "св≥тських" речах, що ≥ буде вир≥зн¤ти культуру –иму епохи республ≥ки в≥д культури попередн≥х етап≥в розвитку.
ѕеретворенн¤ –иму на велику середземноморську державу справило вплив на ≥деолог≥чне житт¤ римського сусп≥льства. ” вищих колах римського сусп≥льства набуваЇ широкого вжитку грецька мова. –азом з мовою в –им≥ з'¤вл¤Їтьс¤ грецька осв≥чен≥сть; знанн¤ грецькоњ л≥тератури стаЇ ознакою гарного тону, створюютьс¤ риторичн≥ школи, керован≥ греками. ¬се б≥льший вплив справл¤ють на побут ≥ образ житт¤ римськоњ знат≥ елл≥н≥стичн≥ звичањ. ќднак широк≥ кола римського сусп≥льства вороже ставилис¤ до ≥ноземних нововведень та звичањв ≥ чинили њм ст≥йкий оп≥р.
¬плив грецькоњ культури спри¤в поширенню осв≥ченост≥ у верхн≥х шарах сусп≥льства й загальному культурному зростанню. Ќавколо одного з найб≥льших пол≥тичних д≥¤ч≥в того часу - —ц≥п≥она ≈м≥л≥ана створюЇтьс¤ гурток, до складу ¤кого вход¤ть ф≥лософи й письменники. —еред них найпом≥тн≥ше м≥сце належить знаменитому грецькому ≥сторику ѕол≥б≥ю та грецькому ф≥лософу ѕанет≥ю. ќбидва вони пропов≥дували вченн¤ стоњк≥в, пристосовуючи його до потреб ≥ запит≥в римського сусп≥льства.
¬ 1-му стол≥тт≥ до нашоњ ери спостер≥гаЇтьс¤ ще б≥льш широке поширенн¤ елл≥н≥стичних вплив≥в, причому в ф≥лософ≥њ та мистецтв≥ вони стають дом≥нуючими. ќдночасно з цим в римському сусп≥льств≥ йде процес њх творчоњ переробки. —аме в цей пер≥од виникаЇ латинська л≥рична поез≥¤, дос¤гаЇ найвищого розкв≥ту ораторське мистецтво, з'¤вл¤ютьс¤ прозањчн≥ твори, написан≥ класичною латинською мовою.
ƒл¤ попул¤ризац≥њ р≥зних теч≥й елл≥н≥стичноњ ф≥лософ≥њ особливо багато зробив ÷≥церон, ¤кий виклав в р¤д≥ твор≥в досить зрозум≥ло основи р≥зних ф≥лософських систем ≥ розробив латинську ф≥лософську терм≥нолог≥ю.
Ћукрец≥й, один з найв≥дом≥ших ф≥лософ≥в давнини, в своњй поем≥ "ѕро природу речей" поширював та пропагував матер≥ал≥стичне вченн¤ ≈п≥кура, намагаючись позбавити людей забобонного страху перед богами ≥ потойб≥чним житт¤м. «аперечуючи вс¤ке втручанн¤ бог≥в у житт¤ людей, Ћукрец≥й давав наукове по¤сненн¤ походженн¤ ≥ розвитку всесв≥ту й людства. ¬≥н стверджував, що все складаЇтьс¤ з непод≥льних "начал", тобто атом≥в, ¤к≥ не створюютьс¤ ≥ не зникають, а за певним законом з'Їднуютьс¤ ≥ формують все живе. “ому всесв≥т в≥чний ≥ неск≥нченний.
Ћукрец≥й вважав, що п≥сл¤ створенн¤ земл≥ з вологи й теплоти з'¤вилис¤ рослини, пот≥м тварини ≥, нарешт≥, людина. «авд¤ки досв≥ду й спостереженн¤м людина навчилас¤ отримувати вогонь, будувати дом≥вки, обробл¤ти землю. Ћюди почали об'Їднуватись у с≥м'њ, а с≥м'њ почали формувати сусп≥льство. ÷е дало можлив≥сть розвинутис¤ мов≥, наукам, ремеслам, ≥де¤м права й справедливост≥. јле з'¤вилис¤ цар≥, найб≥льш сильн≥ почали захоплювати й д≥лити землю, що призвело до по¤ви в≥йн ≥ злочинност≥.
” грек≥в римл¤ни запозичили ≥ науков≥ дос¤гненн¤. “ак, ÷ельс узагальнив дос¤гненн¤ елл≥н≥стичного л≥карського мистецтва. јстроном —осиген з ™гипту виконав обчисленн¤ дл¤ проведеноњ ÷езарем реформи римського календар¤. јле одночасно розвивалас¤ й чисто римська наука. Ќайпом≥тн≥шим њњ представником був ћарк “еренц≥й ¬аррон, ¤кий уклав енциклопед≥ю наук ≥ виконав досл≥дженн¤ римськоњ побутовоњ ≥ рел≥г≥озноњ старовини, римського театру, латинськоњ мови.
—таре римське право не зазнало кор≥нних зм≥н, а лише було вточнене й розширене преторами, ¤к≥ перед вступом на посаду в спец≥альних едиктах публ≥кували свою програму розв'¤занн¤ тих чи ≥нших юридичних казус≥в. «начний вплив на римське право мало законодавство пров≥нц≥й, з ¤кими пост≥йно контактували римл¤ни. ÷е призводило до спрощенн¤ веденн¤ процес≥в ≥ пор¤дку угод з куп≥вл≥-продажу, займу, оренди, тощо. Ѕули розширен≥ права власник≥в на майно, ¤ке не було њх власн≥стю в старому римському смисл≥, наприклад, права римських громад¤н на захоплен≥ пров≥нц≥йн≥ земл≥. –озробл¤лос¤ пон¤тт¤ юридичноњ особи. “акими юридичними особами спочатку були визнан≥ мун≥цип≥њ, а п≥зн≥ше ≥ колег≥њ.
ќраторське мистецтво ≥ риторика пройшли в –им≥ довгу путь ≥ нараховували велику к≥льк≥сть ¤скравих представник≥в, з ¤ких найб≥льш знаменитим був ÷≥церон. ѕромови в≥домих адвокат≥в розмножувались, њх читала широка публ≥ка. –иторику вивчали у школах п≥д кер≥вництвом в≥льних грек≥в у м≥стах √рец≥њ ≥ ћалоњ јз≥њ. “ам римськ≥ оратори запозичували простий ≥ суворий аттичний стиль або зухвалий, театральний, гострий, критичний так званий аз≥ан≥зм. јз≥ан≥зм, данину ¤кому в≥ддав ≥ ÷≥церон, особливо процв≥тав до 50-их рок≥в 1 стол≥тт¤ до нашоњ ери, п≥сл¤ чого попул¤рн≥шим став аттицизм, ¤кого дотримувавс¤ ÷езар. ¬елику увагу оратори звертали на пози, жести, ≥нтонац≥њ голосу, на ориг≥нальн≥ звороти мови, на влучн≥ дотепи, ¤к≥ могли образити або добити противника. ќсобливе значенн¤ мали пол≥тичн≥ промови, найб≥льш ¤скравими зразками ¤ких Ї промови ÷≥церона проти ат≥л≥ни.
√острота пол≥тичноњ боротьби в≥дбилас¤ ≥ у записках ÷езар¤ про галльську ≥ громад¤нську в≥йни. ќпов≥данн¤ ведетьс¤ в≥д третьоњ особи дл¤ того, щоб створити ≥люз≥ю найб≥льшоњ об'Їктивност≥. Ќасправд≥ "«аписи" написан≥ ÷езарем з метою виправдати своњ д≥њ, прикрасити усп≥хи ≥ згладити, де це можливо, невдач≥. —учасник≥в ≥ нащадк≥в захоплювала сувора простота, стисл≥сть ≥ разом з тим виразн≥сть стилю ÷езар¤, що писав своњ твори в таборах ≥ походах. ѕро свою пол≥тичну програму ≥ справжн≥ нам≥ри ÷езар в цих творах умовчуЇ, дотримуючись оф≥ц≥йних верс≥й. Ќаприклад, в≥йну з јр≥ов≥стом в≥н виправдовуЇ проханн¤м жител≥в √алл≥њ допомогти њм, початок громад¤нськоњ в≥йни - своњм прагненн¤м захистити народних трибун≥в.
” творах ≥сторика —аллюст≥¤ йде мова про в≥йну з ёгуртою, про змову ат≥л≥ни. …ому належить також '' ≤стор≥¤'', що охоплюЇ пер≥од з 78 по 67 р. до н. э. яскравими фарбами змальовуЇ в≥н ганебне запроданство знат≥ п≥д час ёгуртинськоњ в≥йни, њњ розбещен≥сть, що породила ат≥л≥ну ≥ њй под≥бних. јле ≥ римськ≥ низи, на думку —аллюст≥¤, спотворились внасл≥док убогост≥ ≥ неробства не менше за ноб≥л≥тет. ÷им "низам" в≥н протиставл¤Ї справжн≥й народ, ¤кий, ¤к в≥н вважаЇ, повинен складатис¤ з в≥льних, р≥вних землевласник≥в. ќсобливою його симпат≥Їю користувалис¤ попул¤ри типу ћар≥¤.
ƒл¤ ранньоњ римськоњ поез≥њ характерне насл≥дуванн¤ класичним зразкам. ѕершим римським поетом вважаЇтьс¤ Ћ≥в≥й јндроник, за походженн¤м грек з “арента, привезений в 272 р. до нашоњ ери бранцем до –има. ¬≥н переклав латинською мовою "ќд≥ссею" сатурн≥чним в≥ршем. …ого молодшим сучасником був √ней Ќев≥й, автор еп≥чного твору про першу ѕун≥чну в≥йну ≥ р¤ду трагед≥й. ѕ≥сл¤ другоњ ѕун≥чноњ в≥йни з'¤вилис¤ твори ≈нн≥¤, ¤кий довгий час користувавс¤ славою одного з найвидатн≥ших поет≥в. Ќайб≥льш в≥домим його твором були "јннали", написан≥ вперше введеним ним у римську л≥тературу гекзаметром.
¬же у друг≥й половин≥ 3 ст. до нашоњ ери розробл¤вс¤ жанр римськоњ комед≥њ. ”мбр≥Їць “≥т ћакц≥й ѕлавт був автором р¤ду комед≥й, написаних надзвичайно живою, образною ≥ простою народною мовою. ƒо нас д≥йшла 21 комед≥¤ ѕлавта, найб≥льш в≥домими з ¤ких Ї "јмф≥тр≥он", убишка", "’валькуватий воњн ". ” творах ѕлавта просл≥дковуютьс¤ соц≥альн≥ мотиви, з позиц≥й плебењв в≥н виступаЇ проти лихварства, розкош≥, розкладанн¤ патр≥архального устрою с≥м'њ, проти легковажних "грецьких нрав≥в". омед≥њ ѕлавта користувалис¤ величезним усп≥хом у гл¤дач≥в.
“вори ≥ншого автора комед≥й карфаген¤нина ѕубл≥¤ “ерн≥ц≥¤ јфриканц¤ були розрахован≥ на осв≥чену публ≥ку. ¬≥н написав всього 6 комед≥й, найб≥льш в≥домими з ¤ких Ї "ƒ≥вчина з јндроса", "™внух", "—амогубець".
√ай Ћуцил≥й був родоначальником ц≥лком нового л≥тературного жанру, що в майбутньому мав стати специф≥чним римським жанром - жанром викривальноњ сатири.
Ћ≥рична поез≥¤ зародилас¤ у 1 ст. до нашоњ ери в кол≥ молодих поет≥в, серед ¤ких найб≥льш талановитим був атул. ¬≥н першим у латинськ≥й поез≥њ запровадив вживанн¤ р≥зних розм≥р≥в. ƒо реч≥, грецьк≥й поез≥њ цей метод був уже давно в≥домий. Ќайб≥льш в≥дом≥ його л≥ричн≥ в≥рш≥ присв¤чен≥ Ћесб≥њ - так атул називав лод≥ю, сестру народного трибуна лод≥¤. лод≥¤ була типовим представником свого часу, коли у вищих класах "погл¤ди предк≥в'' прийшли в повний занепад, ≥ стара непорушна римська с≥м'¤ зм≥нилас¤ "легковажним зв'¤зком" двох ос≥б р≥зноњ стат≥. Ћюбовн≥ пригоди лод≥њ були в≥дом≥ всьому –иму. ” присв¤чених њй в≥ршах атул з дивовижною щир≥стю ≥ силою в≥добразив свою палку (хоча ≥ зм≥шану з презирством) любов, бол≥сн≥ ревнощ≥, г≥ркоту розрив≥в ≥ щаст¤ примирень. ÷≥ в≥рш≥ стали не лише основою подальшого розвитку римськоњ л≥рики, але й кращими њњ зразками.
÷ирков≥ видовища користувалис¤ в –им≥ великою попул¤рн≥стю з найдавн≥ших час≥в. ” 254 р. до нашоњ ери вперше були влаштован≥ глад≥аторськ≥ ≥гри, ¤к≥ з середини 2 ст. до нашоњ ери стають улюбленою розвагою римл¤н. Ќа влаштуванн¤ ≥гор витрачаютьс¤ вельми значн≥ суми грошей. “акож серед широких верств населенн¤ користувалис¤ усп≥хом коротк≥ сценки й фарси, так зван≥ аттелани ≥ м≥ми, що виросли з чисто римськоњ народноњ гри. ” них брали участь весел≥ персонаж≥: шахрањ, нахаби, виводилис¤ на сцену ≥ прост≥ рем≥сники й сел¤ни. Ќаприк≥нц≥ пер≥оду республ≥ки особливою попул¤рн≥стю користувалис¤ м≥ми —ира, на основ≥ ¤ких п≥зн≥ше створюютьс¤ приказки ≥ дотепи.
ѕодальший розвиток римськоњ арх≥тектури й образотворчого мистецтва в≥дбуваЇтьс¤ у 3 - 1 стол≥тт¤х до нашоњ ери ” м≥стах звод¤тьс¤ громадськ≥ буд≥вл≥ абсолютно нового арх≥тектурного стилю - базилики, на початку 2 ст. до нашоњ ери з'¤вл¤ютьс¤ монументальн≥ декоративн≥ споруди - тр≥умфальн≥ арки.
Ѕезл≥ч статуй, ¤кими сьогодн≥ прикрашен≥ римськ≥ площ≥, громадськ≥ й приватн≥ буд≥вл≥, були привезен≥ з завойованих грецьких м≥ст у –им в ¤кост≥ воЇнноњ здобич≥. —ам≥ римл¤ни створюють новий жанр скульптури, у ¤кому вони дос¤гають великоњ досконалост≥ - реал≥стичний скульптурний портрет. —л≥д в≥дм≥тити також розвиток фрескових розпис≥в, ¤к≥ з 2 ст. до нашоњ ери починають застосовуватис¤ головним чином дл¤ декоративних ц≥лей.
Ќаселенн¤ ≤тал≥њ њде до –има ц≥лими натовпами, в ньому живуть пров≥нц≥али - головним чином греки, сир≥йц≥, Їврењ. ” м≥ст≥ звод¤тьс¤ прекрасн≥ буд≥вл≥. ‘орум перетворюЇтьс¤ на площу, прикрашену храмами, базиликами, портиками, арками, скульптурними стату¤ми. “ак, ѕомпей побудував перший кам'¤ний театр, ÷езар - чудовий новий ‘орум, що став згодом зразком споруди такого типу.
ультура –имськоњ ≥мпер≥њ в пер≥од найб≥льшоњ могутност≥
¬исокий економ≥чний розвиток –имськоњ ≥мпер≥њ призв≥в до того, що м≥сто –им стало економ≥чним, культурним ≥ пол≥тичним центром величезноњ держави. ÷е було г≥гантське багатонац≥ональне м≥сто, ¤ке у людей, що мешкали в ньому, створювало враженн¤, н≥би вони Ї мешканц¤ми ойкумена - центра цив≥л≥зованого св≥ту. ≤ це твердженн¤ недалеке в≥д ≥стини, оск≥льки саме в межах –имськоњ держави склалас¤ древн¤ цив≥л≥зац≥¤, ¤ку називають античною культурою.
«упинимос¤ на матер≥альн≥й культур≥ –имськоњ ≥мпер≥њ в I - II стол≥тт¤х нашоњ ери ¬ цей час велика к≥льк≥сть м≥ст у своЇму арх≥тектурному стил≥ намагалис¤ насл≥дувати приклад столиц≥ - –иму. ѓх прикрашали прекрасними храмами м≥сцевих ≥ загально≥мперських божеств, палацами, базиликами, портиками дл¤ прогул¤нок, а також громадськими буд≥вл¤ми ≥ буд≥вл¤ми дл¤ розваг - театрами, амф≥театрами, цирками. ¬ амф≥театрах проходили вистави - травл¤ зв≥р≥в, боњ глад≥атор≥в, публ≥чн≥ страти. ” цирках в≥дбувалис¤ переб≥ги на запр¤жених четв≥рками коней кол≥сниц¤х - квадригах. јмф≥театри ж, окр≥м в≥домого римського олоссе¤ ( ол≥зе¤), що був споруджений у 80 роц≥ та вм≥щав до 50 тис. гл¤дач≥в, збереглис¤ у ѕариж≥, јрле, ¬орон≥, апуњ, ѕомпе¤х, ѕул≥, “обур≥, “ун≥с≥ тощо. ¬с≥ ц≥ споруди ≥ буд≥вл≥ прикрашалис¤ витворами мистецтва - рельЇфами, стату¤ми тощо. ¬ I - II стол≥тт¤х. нашоњ ери м≥ськ≥ вулиц≥ були вимощен≥ каменем, мали п≥дземну канал≥зац≥ю та г≥гантськ≥ водопроводи - акведуки. ÷ентральн≥ площ≥ вс≥х м≥ст (ц≥ площ≥ називалис¤ агорами на —ход≥ й форумами на «аход≥) були прикрашен≥ численними портиками, храмами й базиликами. Ќа ≥нших площах споруджувалис¤ тр≥умфальн≥ арки ≥ к≥нн≥ статуњ правител≥в.
«розум≥ло, що особливою розк≥шшю в≥др≥зн¤вс¤ сам –им. “епер в≥н мав дек≥лька форум≥в. ƒо найдавн≥шого форуму час≥в республ≥ки ≥мператори приЇднали ще р¤д нових. Ќайб≥льш величним був форум “ра¤на. ¬еличними спорудами були ≥ "¬≥втар —в≥ту", ¤кий було зведено в часи јвгуста, мавзолей јвгуста, величезний купольний храм "вс≥м богам" - ѕантеон, побудований сподвижником ќктав≥ана јвгуста јгр≥ппою ≥ перебудований у часи правл≥нн¤ јдр≥ана. ƒ≥аметр купола ѕантеону становить 43,2 м. ќсобливою розк≥шшю в≥др≥зн¤Їтьс¤ арх≥тектурний ансамбль ≥мперських палац≥в на ѕалатинськом пагорб≥.
” цей час у вс≥х м≥стах ≥мпер≥њ поширюЇтьс¤ культ терм - громадських бань, у ¤ких були басейни з теплою ≥ холодною водою дл¤ плаванн¤, г≥мнастичн≥ зали, к≥мнати дл¤ в≥дпочинку. ќсобливими розм≥рами в≥др≥зн¤лис¤ побудован≥ в –им≥ терми —ептим≥¤ —евера (на 2400 в≥дв≥дувач≥в) ≥ терми аракалли.
ѕрагнули не в≥дставати в≥д столиц≥ й ≥нш≥ м≥ста ≤мпер≥њ. «начним розмахом ≥ розк≥шшю в≥др≥зн¤лис¤ будинки ≥ споруди великих торг≥вельних центр≥в. Ќав≥ть њх розвалини, що д≥йшли до нашого часу, вражають своЇю величчю ≥ розм≥рами. ћожна в≥дм≥тити колонади портик≥в сир≥йського м≥ста ѕальм≥ра, храми —онц¤ в Ѕаальбец≥ (—ир≥¤) тощо. “акож в ≤мпер≥њ велос¤ активне прокладанн¤ дор≥г. ¬ II ст. у держав≥ ≥снувало 372 мощен≥ каменем дороги загальною прот¤жн≥стю близько 80 тис. км. ÷≥ дороги, на зразок сучасного шосе, будувалис¤ по пр¤м≥й л≥н≥њ, по боках њх були викопан≥ канави дл¤ стоку води, через р≥ки ≥ глибок≥ ¤ри перекидалис¤ мости (де¤к≥ з них збереглис¤ ≥ використовуютьс¤ й у наш≥ часи). Ќайб≥льш в≥домим з них Ї м≥ст, побудований в часи ≥мператора “ра¤на через ƒунай, цей м≥ст спорудив јполлодор з ƒамаску. „ерез кожну тис¤чу крок≥в (тис¤чу крок≥в називали м≥лею) сто¤ли кам'¤н≥ стовпи ≥з вказ≥вкою в≥дстан≥ до найближчих населених пункт≥в, до –има. ” самому –им≥ на форум≥ сто¤в стовп з позолоченим верхом, в≥н вважавс¤ початком ус≥х дор≥г –имськоњ ≥мпер≥њ. «в≥дси ≥ приказка: "¬с≥ дороги ведуть у –им".
” той же час римл¤ни спорудили чудов≥ (¤к з практичного, так ≥ з арх≥тектурного боку) порти в м≥стах, що мали вих≥д до мор¤. “ут споруджувалис¤ кам'¤н≥ причали, комори дл¤ збер≥ганн¤ вантаж≥в, гран≥тн≥ набережн≥.
р≥м статуй ≥ барельЇф≥в, буд≥вл≥ ≥ споруди прикрашалис¤ ≥ншими витворами малих арх≥тектурних форм. “ак, п≥длоги ≥ ст≥ни храм≥в, палац≥в, базилик ≥ нав≥ть маЇтк≥в багатих рабовласник≥в були прикрашен≥ тонкими мозањчними орнаментами. ћозањкою викладалис¤ ц≥л≥ картини. ” п≥вн≥чних пров≥нц≥¤х будинки мали опаленн¤. ѕо глин¤них трубах з печей гар¤че пов≥тр¤ проходило п≥д п≥длогою ≥ всередин≥ ст≥н, створюючи всередин≥ прим≥щень теплий м≥крокл≥мат.
ќбразотворче мистецтво у I - II стол≥тт¤х нашоњ ери у –имськ≥й ≥мпер≥њ служило, в основному, дл¤ оформленн¤ ≥нтер'Їр≥в буд≥вель ≥ зовн≥шнього оздобленн¤ вулиць м≥ст. “ак, ст≥ни, стел≥ ≥ п≥длоги громадських буд≥вель, ≥мператорських палац≥в, будинк≥в знат≥ прикрашалис¤ розписом ≥ мозањкою. ƒо нашого часу на ѕалатинськом горб≥ збереглас¤ частина розписаних к≥мнат Ћ≥в≥њ - дружини ќктав≥ана јвгуста, а також розпису ст≥н багатих будинк≥в в ѕомпе¤х ≥ маЇтк≥в у ѕ≥вн≥чн≥й јфриц≥ (в “ун≥с≥ та јлжир≥). —уд¤чи по цих та ≥нших розписах, римл¤ни прикрашали будинки орнаментами, в ¤ких переважали рослинн≥ елементи (лист¤ ≥ г≥лки р≥зних рослин, кв≥ти), ≥нод≥ виписувалис¤ пейзаж≥. ѕодекуди митц≥ доповнювали так≥ картини рамкою, ¤ка зображала двер≥ або в≥кно. ƒуже часто використовувалис¤ сюжети з грецькоњ ≥ римськоњ м≥фолог≥њ, а також жанров≥ сцени - полюванн¤, зб≥р врожаю, збиранн¤ податк≥в.
” багатьох м≥сц¤х ст≥ни буд≥вель облицьовувалис¤ мармуром. «авд¤ки застосуванню р≥зних його сорт≥в, створювалис¤ геометричн≥ в≥зерунки.
«начного розповсюдженн¤ в ц≥ часи набула портретна скульптура. ƒо нашого часу д≥йшло безл≥ч портретних статуй, бюст≥в, рельЇфних зображень, ¤к≥ реал≥стично передають риси обличч¤ ≥мператор≥в, ≥мператриць, воЇначальник≥в, поет≥в, ф≥лософ≥в та ≥нших представник≥в римськоњ знат≥.
«вичайно, ц≥ скульптурн≥ портрети виставл¤ютьс¤ на площах ≥ вулиц¤х, вони прикрашають буд≥вл≥, надгробки. ≤нод≥ на надгробках пок≥йний зображавс¤ у кол≥ своЇњ с≥м'њ. « багатьох надмогильних рельЇф≥в можна було д≥знатис¤ про положенн¤ пок≥йного в сусп≥льств≥: воњни зображувалис¤ у в≥йськовому спор¤дженн≥, рем≥сники - з≥ своњми ≥нструментами тощо.
Ќайб≥льшоњ досконалост≥ дос¤гла скульптура у II стол≥тт≥. « III стол≥тт¤ у зв'¤зку з економ≥чною ≥ сусп≥льно-пол≥тичною кризою починаЇтьс¤ огрубленн¤ зображень через пад≥нн¤ р≥вн¤ техн≥чноњ майстерност≥.
¬еликого розвитку в I - II стол≥тт¤х нашоњ ери отримали осв≥та й наука. ” –им≥ ≥ багатьох пров≥нц≥йних центрах було зорган≥зовано навчанн¤ дл¤ д≥тей. “ак, приватн≥ вчител≥ або у себе вдома, або в громадських м≥сц¤х, або просто у садах збирали групи д≥тей ≥ за плату навчали њх читати, писати ≥ рахувати. ÷е в≥дбувалос¤ так: вчитель вимовл¤в букви ≥ слова, а учн≥ повторювали њх вголос, пот≥м в≥н на навощен≥й дощечц≥ писав букви ≥ слова, а учн≥ списували њх. ” под≥бних початкових школах вчилис¤ д≥ти в≥ком в≥д 7 до 12 рок≥в. Ќаступною ланкою осв≥ти була "граматика", де курс навчанн¤ тривав чотири роки. ѕрим≥щенн¤ таких шк≥л прикрашалис¤ погрудд¤ми письменник≥в ≥ ф≥лософ≥в. “ут учн≥ читали ≥ коментували уривки з твор≥в поет≥в ≥ письменник≥в, робили письмов≥ вправи. √рецька ≥ латинська л≥тератури вивчалис¤ ¤к окрем≥ предмети. ƒос¤гши 36 рок≥в, учн≥ переходили до школи "риторики", ¤ку можна пор≥вн¤ти ≥з сучасною вищою школою. ѕод≥бн≥ школи користувалис¤ великою попул¤рн≥стю, оск≥льки, незважаючи на посиленн¤ ≥мператорськоњ влади, в крањн≥ продовжувало ц≥нуватис¤ мистецтво красномовства. —ам≥ ≥мператори надавали кошти на утриманн¤ шк≥л латинськоњ ≥ грецькоњ риторики. "–итори" - вчител≥ красномовства були частими гост¤ми в маЇтках аристократ≥њ. ¬они вчили своњх слухач≥в мистецтву побудови фраз, вишуканост≥ мови, орган≥зовували змаганн¤ слухач≥в, переможц¤м, ¤к правило, дарували книгу.
” –имськ≥й ≥мпер≥њ продовжували розвиватис¤ ≥сторичн≥ центри науковоњ думки - власне –им, јлександр≥¤, ѕергам, –одос, јф≥ни, арфаген, ћассил≥¤. ¬ јлександр≥њ ≥снували ћузейон ≥ б≥бл≥отека, в јф≥нах - славнозв≥сн≥ ф≥лософськ≥ школи, заснован≥ ще ѕлатоном (јкадем≥¤) ≥ јр≥стотелем (Ћ≥кейон). ¬еликими культурними центрами залишалис¤ ѕергам ≥ –одос, куди прињздили д≥ти римськоњ знат≥ завершувати свою осв≥ту. ј б≥л¤ м≥ста ѕергам виник крупний науково-медичний центр - јсклеп≥он.
“епер, власне, про науков≥ дос¤гненн¤. ” друг≥й половин≥ I ст. ѕл≥н≥й —екунд написав велику "ѕриродну ≥стор≥ю", ¤ка була першою енциклопед≥Їю з ф≥зичн≥й географ≥њ, ботан≥ки, зоолог≥њ ≥ м≥нералог≥њ. ” к≥нц≥ I - на початку II ст. в≥домий римський ≥сторик “ацит у своњх двох творах "ƒ≥¤нн¤ ѕубл≥¤ ¬алер≥¤ јгр≥коли" ≥ "Ќ≥меччина" описав побут ≥ сусп≥льний устр≥й племен ÷ентральноњ ™вропи, ¤к≥ продовжували збер≥гати свою незалежн≥сть в≥д –имськоњ ≥мпер≥њ.
” II ст. високого р≥вн¤ розвитку дос¤гла медична наука. ўе п≥д час правл≥нн¤ ≥мператора јвгуста в –им≥ було створено школу дл¤ п≥дготовки л≥кар≥в. “ак≥ школи ≥снували ≥ в ћал≥й јз≥њ. ” к≥нц≥ II ст. прославивс¤ л≥кар √ален, ¤кий проводив досл≥ди з вивченн¤ диханн¤, д≥¤льност≥ спинного ≥ головного мозку.
Ќар≥вн≥ з природними науками набули подальшого поширенн¤ астроном≥¤ та астролог≥¤, але тут усп≥х≥в було не так багато, ¤к в ≥нших област¤х знань. “ак, лавд≥й ѕтолемей в≥дмовивс¤ в≥д гел≥оцентричноњ теор≥њ јр≥старха —амосського. «ам≥сть њњ в≥н запропонував теор≥ю, зг≥дно з ¤кою центром —он¤чноњ системи була «емл¤, а —онце й ≥нш≥ небесн≥ т≥ла оберталис¤ навколо нењ. ѕ≥зн≥ше ц¤ теор≥¤ була запозичена христи¤нськими теологами ≥ стала основою середньов≥чного розум≥нн¤ устрою ¬сесв≥ту. јстролог≥¤ була занесена в –им з ћесопотам≥њ ≥ була попул¤рна у II ≥ особливо у III стол≥тт¤х.
√оловним ф≥лософським центром у I - II стол≥тт¤х залишалис¤ јф≥ни. Ќа перших етапах великою попул¤рн≥стю користувалис¤ стоњцизм та еп≥курейство. —еред плебса попул¤рн≥стю користувалис¤ брод¤ч≥ ф≥лософи - к≥ники, ¤к≥ часто виступали з р≥зкою критикою представник≥в аристократ≥њ. Ќайб≥льш в≥домим ф≥лософом-стоњком у II ст. був ≥мператор ћарк јврел≥й јнтон≥н (121 - 180 р.р.). –оки його правл≥нн¤ знаменн≥ тим, що у цей час кризов≥ ¤вища всередин≥ ≥мпер≥њ ставали все б≥льш ≥нтенсивними, вищ≥ сусп≥льн≥ класи в≥дмовл¤лис¤ будь-що зм≥нювати дл¤ того, щоб зберегти ≥снуючий сусп≥льний лад. ” стоњчн≥й етиц≥ вони бачили певн≥ засоби морального в≥дродженн¤ сусп≥льства. ” своњх роздумах "ƒо самого себе" ≥мператор проголошував: "™дине, що перебуваЇ п≥д владою людини, - це њњ думкиЕ«агл¤нь у своЇ нутро. “ам, всередин≥, знаходитьс¤ джерело добра, ¤ке здатне бити, не вичерпуючись, ¤кщо до нього пост≥йно докопуватис¤".
ѕриродною, виразно матер≥ал≥стичною дл¤ свого часу ф≥лософ≥Їю античност≥ в –им≥ було еп≥курейство, ¤ке значно розповсюдилос¤ в останн≥ роки –имськоњ республ≥ки ≥ на початку ≥мператорського правл≥нн¤. ќсновоположники ц≥Їњ ф≥лософськоњ теч≥њ, ¤к, наприклад, “≥т Ћукреций ар (95 - 55 р.р. до нашоњ ери), п≥дтримували переконанн¤ ранн≥х представник≥в атом≥стичного вченн¤ ≥ захищали основн≥ принципи атом≥зму. ¬они говорили про нестворюван≥сть матер≥њ ¤к такоњ. « незнищенн≥стю ≥ нестворюван≥стю матер≥њ, тобто з њњ неск≥нченн≥стю у час≥, вони пов'¤зували ≥ неск≥нченн≥сть матер≥њ у простор≥. јтомам, зг≥дно Ћукрец≥ю, властивий рух. Ћукрец≥й намагавс¤ обгрунтувати в≥дхиленн¤ в≥д пр¤мол≥н≥йного руху атом≥в. –азом з величиною ≥ формою атом≥в, рух, на думку ф≥лософа, Ї причиною строкатост≥ ≥ р≥зноман≥тност≥ речей у св≥т≥. ƒушу Ћукрец≥й вважаЇ матер≥альною - особливою сполукою пов≥тр¤ ≥ тепла. ¬она прот≥каЇ через все т≥ло ≥ утворена найтоншими ≥ найменшими атомами.
≈п≥курейство жило в римському сусп≥льств≥ досить довго. ќднак коли в 313 р. христи¤нство стало оф≥ц≥йною державною рел≥г≥Їю, почалас¤ наполеглива ≥ безжал≥сна боротьба проти еп≥курейства ≥, зокрема, проти ≥дей Ћукрец≥¤ ара, що зрештою привело до поступового занепаду ц≥Їњ ф≥лософ≥њ.
’оча кажуть, що римл¤нам далеко до грек≥в у царин≥ л≥тератури, але все одно римська культура подарувала св≥тов≥ не одного в≥домого л≥тератора, не один л≥тературний шедевр. ¬ I - II стол≥тт¤х широкого поширенн¤ в ≤мпер≥њ набула римська поез≥¤ ≥ проза. —еред заможних людей багато було таких, в тому числ≥ й ≥мператор≥в, ¤к≥ пробували своњ сили в л≥тератур≥. ќднак до нашого часу д≥йшло мало твор≥в римських поет≥в ≥ прозањк≥в цих стол≥ть.
ѕ≥д час правл≥нн¤ ≥мператора Ќерона одним з найв≥дом≥ших поет≥в був ћарк јнней Ћукан (39 - 65 р.р.). ¬≥н був прихильником пом≥рного режиму, негативно ставивс¤ до деспотичних д≥й ≥мператор≥в, особливо до д≥й ≥мператора Ќерона. ¬≥н написав поему "‘арсал≥¤, або поема про громад¤нську в≥йну", у ¤к≥й осп≥вував ѕомпе¤ ≥ засуджував √а¤ ёл≥¤ ÷езар¤. «годом Ћукан уз¤в участь у змов≥ проти Ќерона ≥ був страчений.
” критичному тон≥ писав ≥ ћарк ¬алер≥й ћарц≥ал (42 - 102 р.р.). ¬≥н народивс¤ в ≤спан≥њ. Ќа початку 60-их р.р. прињхав до –има, де йому спочатку довелос¤ вести принизливе житт¤ кл≥Їнта у багатих патрон≥в. ѕоложенн¤ кл≥Їнта певною м≥рою позначилос¤ ≥ на де¤ких сторонах його творчост≥. ” 99 р. ћарц≥ал повернувс¤ до ≤спан≥њ, де прожив до к≥нц¤ своњх дн≥в. Ћ≥тературну д≥¤льн≥сть ћарц≥ал почав досить п≥зно. ¬≥н прославивс¤ дотепними короткими в≥ршами-еп≥грамами. «авд¤ки йому цей жанр набув визнанн¤ у св≥тов≥й л≥тератур≥. ѕерший зб≥рник його еп≥грам - " нига видовищ" - був присв¤чений в≥дкриттю ол≥зею у 80р. ћарц≥алу належить ≥ зб≥рка "напис≥в до дарунк≥в" (" сен≥њ"), усл≥д за ¤кою в≥н випустив 12 книг еп≥грам.
јле творч≥сть ћарц≥ала була суперечливою. ” кращих еп≥грамах в≥н висм≥ював пануюч≥ у –им≥ аморальн≥сть, розпусту, розбещен≥сть, а в той же час в≥н вимушений був лестити внасл≥док свого залежного становища.
Ќайб≥льш славнозв≥сним прозањком II стол≥тт¤ був Ћуц≥й јпулей (бл. 125 - бл. 180 р.р.). Ћуц≥й јпулей народивс¤ в јфриц≥ в м≥ст≥ ћадавре, вчивс¤ спочатку в арфаген≥, а пот≥м в јф≥нах. ѕ≥сл¤ подорож≥ —х≥дною ≥мпер≥Їю в≥н прињхав до –има, де став адвокатом ≥ займавс¤ л≥тературною ≥ науковою д≥¤льн≥стю: јпулей був людиною дуже осв≥ченою. ќднаково в≥льно в≥н волод≥в грецькою ≥ латинською мовами, мав обширн≥ й р≥зносторонн≥ знанн¤ з природних наук, ф≥лософ≥њ ≥ рел≥г≥њ. —учасники називали його магом. ¬≥н був одним з найвидатн≥ших письменник≥в п≥зньоњ античност≥. јпулей вт≥лив у своњй особ≥ ≥ в своњй творчост≥ характерн≥ риси новоњ епохи з ус≥ма њњ суперечност¤ми. Ћ≥тературна спадщина јпуле¤ велика: збереглис¤ численн≥ риторичн≥ декламац≥њ, уривки з ¤ких з≥брано в зб≥рц≥ "‘лор≥ди", ф≥лософськ≥ трактати, поетичн≥ твори. "јполог≥¤" - промова на власний захист у суд≥ на процес≥, де його звинувачували в практикуванн≥ маг≥њ. јле справжн¤ слава прийшла до јпуле¤ п≥сл¤ виданн¤ роману "ћетаморфози", ¤кий отримав згодом назву "«олотий осел". ÷ей роман - авантюрно-побутовий за своњм реальним зм≥стом ≥ м≥стико-алегоричний, рел≥г≥йно-морал≥стичний за авторським задумом (герой, перетворений в осла за пот¤г до насолод, отримуЇ знову людський вигл¤д, пройшовши через стражданн¤ ≥ залучившись у к≥нц≥ до м≥стичного культу богин≥ ≤с≥ди).
” к≥нц≥ II - на початку III ст. з'¤вилос¤ багато своЇр≥дних м≥ф≥чних роман≥в. ÷е були пов≥ст≥ про закоханих, щаст¤ ¤ких зазнавало важких випробувань - вони переживали розлуку, ув'¤зненн¤ ≥ продаж у рабство, отримували помилков≥ в≥ст≥ про смерть, але зрештою щасливо одружувались. «а таким типовим сюжетом написан≥ романи "ƒафн≥¤ ≥ ’ло¤" Ћонга, "≈ф≥оп≥ка" √ел≥одора тощо.
¬ ц≥ часи процв≥тала й ≥сторична проза. ўе в епоху јвгуста “≥т Ћ≥в≥й написав "≤стор≥ю –иму в≥д основи м≥ста" в 142 книгах. ¬она в≥др≥зн¤Їтьс¤ чудовим л≥тературним стилем, майстерним волод≥нн¤м автором латинською мовою. ” т≥ ж роки ћикола ƒамасський написав "¬сесв≥тню ≥стор≥ю" в 144 книгах. "¬сесв≥тн¤ ≥стор≥¤" була створена ≥ ѕомпеЇм “рогом. ¬еликим римським ≥сторик≥в був ≥ ѕубл≥й орнел≥й “ацит (54 - 120 р.р.). Ќайважлив≥шими творами “ацита Ї "≤стор≥¤" ≥ "јннали". ќбидв≥ прац≥ присв¤чен≥ ≥стор≥њ ≥мпер≥њ в≥д ≥мператора “≥бер≥¤ до ≥мператора ƒом≥циана.
” перш≥ дес¤тил≥тт¤ II ст. славнозв≥сний ѕлутарх з ’еронењ (46 - 126 р.р.) склав своњ пор≥вн¤льн≥ життЇписи найв≥дом≥ших елл≥н≥в ≥ римл¤н. “рохи п≥зн≥ше александр≥Їць јпп≥ан написав обширний огл¤д ≥стор≥њ вс≥х народ≥в, ¤к≥ ув≥йшли до складу ≥мпер≥њ. —еред ≥сторик≥в сл≥д згадати й јрр≥ана з Ќ≥комед≥њ (¬≥ф≥н≥¤), ¤кий написав "јнабазис ќлександра" - кращу з хрон≥к поход≥в ќлександра ћакедонського. ÷ей тв≥р за формою ≥ побудовою нагадуЇ "јнабазис" сенофонта.
ультура –имськоњ ≥мпер≥њ III стол≥тт¤
риза III ст. в≥дбилас¤ не т≥льки на стан≥ економ≥чного ≥ пол≥тичного житт¤ ≤мпер≥њ, але ≥ на њњ ≥деолог≥њ. —тар≥ ≥дењ ≥ у¤вленн¤ в≥д≥йшли в минуле, поступаючись м≥сцем новим. ¬се це знаменувало собою глибокий занепад культури. ¬ област≥ науки, л≥тератури ≥ мистецтва в III ст. не було створено н≥чого ск≥льки-небудь значного, ≥ лише одна область культури була виключенн¤ - право, ¤ке ≥нтенсивно розробл¤лос¤ префектами претор≥¤ (ѕап≥н≥аном, ”льп≥аном та ≥ншими в≥домими юристами). —аме в ц≥ роки система римського права була поставлена у в≥дпов≥дн≥сть до потреб св≥товоњ держави. “епер римське право включало елементи правових норм, ¤к≥ д≥¤ли в пров≥нц≥¤х.
Ѕоротьба м≥ж рел≥г≥йними ≥ ф≥лософськими теч≥¤ми, ¤ка велас¤ в III ст., показала, що мислител≥ шукали причини пог≥ршенн¤ становища населенн¤, безперервних воЇн ≥ загостренн¤ соц≥альних протир≥ч. ¬они задумувалис¤ над тим, ¤к вийти з цього важкого положенн¤. “≥льки рел≥г≥¤ ≥ ф≥лософ≥¤ могли дати в≥дпов≥д≥ на ц≥ питанн¤. јле ¤к би то не було, про що б не думали ф≥лософи, загальна ситуац≥¤ в крањн≥ вплинула ≥ на них: рел≥г≥йно-ф≥лософськ≥ теч≥њ набули песим≥стично-занепадницького характеру.
ѕ≥знанн¤ матер≥ального св≥ту в≥д≥йшло в минуле: ф≥лософи тепер думали в основному про св≥т потойб≥чний, про сили, ¤к≥ керують людством, про Ѕога, демон≥в, про свободу ≥ несвободу, про гр≥х ≥ очищенн¤. ѕ≥знанн¤ св≥ту в≥д≥йшло на другий план. Ќаука знаходилас¤ у занепад≥, њњ зам≥нили скептичн≥ твердженн¤ про те, що св≥т людиною не може бути п≥знаним, а —екст ≈мп≥рик з ≥ншими представниками школи ф≥лософ≥в-скептик≥в нав≥ть стверджували, що св≥т не ≥снуЇ поза у¤вленн¤м людини, що реальне житт¤ - це лише пл≥д чуттЇвого сприйн¤тт¤. ¬се ще велику роль, ¤к ≥ в часи правл≥нн¤ јвгуста, продовжувала в≥д≥гравати ≥де¤ "золотого в≥ку", ¤кий, н≥би-то, маЇ прийти разом з по¤вою "гарного ≥мператора" на пол≥тичн≥й арен≥. —аме дл¤ зм≥цненн¤ ц≥Їњ ≥дењ, —ептим≥й —евер з розмахом в≥дсв¤ткував "стор≥чн≥ ≥гри", на зразок тих св¤т, ¤к≥ влаштовували јвгуст ≥ лавд≥й. як це не раз повторювалос¤ п≥зн≥ше в житт≥ ≥нших народ≥в, чим важче ставало житт¤ ≥ чим короткочасн≥шим правл≥нн¤ ≥мператор≥в, тим настирлив≥ше вимагали правител≥ в≥д своњх п≥дданих визнанн¤ "золотим в≥ком" час свого правл≥нн¤. Ќа медал¤х, ¤к≥ видавалис¤ лег≥онерам, був напис: "ћи бачимо золотий в≥к". «гадка про "золотий в≥к" м≥стилас¤ ≥ в промовах ≥мператор≥в, ≥ в промовах ритор≥в.
јле зрозум≥ло, що под≥бн≥ запевненн¤ не могли н≥кого обдурити, тому люди все б≥льше ≥ б≥льше шукали вт≥ху в рел≥г≥њ. ÷е призвело до того, що Їдиний л≥тературний жанр, ¤кий продовжував розвиватис¤ в III ст. - роман - набув рел≥г≥йно-ф≥лософського забарвленн¤. “ак≥ романи писав јпулей, √ел≥одор з ≈меси, в роман≥ "≈ф≥оп≥ка" ¤кого банальний дл¤ античного роману сюжет - пригоди двох закоханих, що знаход¤ть одне одного п≥сл¤ важких випробувань, - поЇднуЇтьс¤ з прославл¤нн¤м протегуючого автором сон¤чного бога на ≥м'¤ јполлон, але п≥д ¤ким, мабуть, автор мав на уваз≥ ≥мператора - емесського ≈лагабала.
Ќайб≥льш прим≥тним в цьому в≥дношенн≥ Ї, мабуть, рел≥г≥йно-ф≥лософський роман в≥домого соф≥ста ‘≥лострата, ¤кий розпов≥даЇ про мудрец¤ ≥ чудотворц¤ I стол≥тт¤ нашоњ ери ‘≥лострат зображуЇ у роман≥ новий ≥деал. √оловний герой твору Ї довершеним зразком античноњ мудрост≥ ≥ доброчесност≥. ÷≥ ¤кост≥ в≥н придбав за роки праведного житт¤, сл≥дуючи запов≥там ѕ≥фагора, ≥ в сп≥лкуванн≥ з ф≥лософами ≈ф≥оп≥њ та ≤нд≥њ. јле герой не замикаЇтьс¤ в соб≥, а ставить свою мудр≥сть на службу сусп≥льству: в≥н вчить громад¤н, реформуЇ ≥ в≥дновлюЇ рел≥г≥йн≥ обр¤ди, зупин¤Ї заколоти, викриваЇ хабарник≥в, виган¤Ї демон≥в, даЇ поради ≥мператору. ” своЇму романов≥ ‘≥лострат вустами головного геро¤ јполлон≥¤ сформулював свою програму монарх≥њ, ¤ка засновувалас¤ б на м≥ськ≥й автоном≥њ, свобод≥ думки ≥ мирн≥й пол≥тиц≥. ¬се це виражаЇтьс¤ в активн≥й боротьб≥ јполлон≥¤ проти тирана ƒом≥циана.
ќбраз јполлон≥¤, а саме його беззав≥тне служ≥нн¤ сусп≥льству, близький до ≥деалу мудрец¤ у вченн¤х ф≥лософ≥в-стоњк≥в ≥ к≥н≥к≥в. ¬они виступали за загальну гармон≥йну Їдн≥сть св≥ту. —тоњки вважали розум вищим початком, ¤кий диктуЇ неминуче п≥дкоренн¤ законам природи, виконанн¤ свого обов'¤зку. јполлон≥й же, виход¤чи з положень неоп≥фагор≥йц≥в ≥ платон≥к≥в, вчив, що вищим за розум Ї де¤кий ≥деальний початок - абсолют. …ого не можна п≥знати розумом, до нього потр≥бно прагнути, оск≥льки т≥льки у з'Їднанн≥ з ним з'¤вл¤Їтьс¤ вища мета у житт≥.
« кожним роком ≥деолог≥чна боротьба все гостр≥шала. ” середовищ≥ аристократ≥њ ≥з зах≥дних пров≥нц≥й процв≥тав культ јнтон≥н≥в - ≥деальних правител≥в, ¤к≥, н≥би-то, з'¤вл¤тьс¤ ≥ влаштують св≥т без солдат≥в, без варвар≥в, без тиран≥в ≥ передадуть всю владу сенатов≥. —еред них з'¤вилис¤ пророки, ¤к≥ пров≥щали пришест¤ под≥бного сенатського "месс≥њ". ƒуже часто в≥н у¤вл¤вс¤ в образ≥ √еракла - доброго цар¤, приборкувача черн≥. “акого √еракла шанували правител≥ √алльськоњ ≥мпер≥њ - ≥мператор ѕроб, ¤кий встановлював дружн≥ стосунки ≥з зах≥дною знаттю, а також ≥мператор ћаксим≥ан, ¤кий придушив повстанн¤ багауд≥в.
јристократ≥¤ сх≥дних пров≥нц≥й шанувала сон¤чн≥ культи. ” образ≥ —онц¤ мали на уваз≥ Їдиного верховного Ѕога, ¤кий був захисником ≥мператора на земл≥ ≥ на неб≥.
¬ арм≥њ ≥ у в≥йськових колах шанували ёп≥тера - бога римськоњ слави ≥ могутност≥. ” середовищ≥ плебса ≥ солдат не могли прижити
с¤ складн≥ рел≥г≥йно-ф≥лософськ≥ культи, а тому серед них була поширена прим≥тивна маг≥¤ ≥ в≥ра в демон≥в. Ћише культ р¤т≥вника ћ≥три, що давав в≥дпов≥дь на запитанн¤, що таке зло ≥ ¤к його позбутис¤, а також христи¤нство набули тут значного поширенн¤.
313 р≥к - початок новоњ епохи
” 313 роц≥ ≥мператор онстантин своњм едиктом оф≥ц≥йно заборонив пересл≥дуванн¤ христи¤н ≥ визнав свободу в≥роспов≥данн¤ в –имськ≥й ≥мпер≥њ. ÷е фактично означало визнанн¤ пануванн¤ христи¤нськоњ церкви в ≥мпер≥њ. —ам ≥мператор став брати активну участь у церковних справах, а богословськ≥ спори стали пов'¤зуватис¤ з боротьбою за Їпископськ≥ кафедри, що перетворилис¤ на державн≥ посади.
Ѕоротьба з Їрес¤ми та ¤зичництвом покликала до житт¤ величезну христи¤нську л≥тературу, ¤ка заклала основи христи¤нськоњ теолог≥њ. “ворц≥ христи¤нськоњ теолог≥њ здобули титул "батьк≥в церкви", а створен≥ ними основи теолог≥њ - назву "патристики".
ƒруга половина IV стол≥тт¤ - час талановитих ≥ осв≥чених пропов≥дник≥в. Ќатхненн≥ пропов≥д≥ √ригор≥¤ Ќаз≥анського видають у ньому вихованц¤ риторичноњ школи в јф≥нах. ¬еликими л≥тературними зд≥бност¤ми та знанн¤м ус≥Їњ античноњ культури вир≥зн¤лис¤ й уродженц≥ аппадок≥њ - √ригор≥й Ќ≥сський, автор численних пропов≥дей, трактат≥в, д≥алог≥в, лист≥в, ≥ його брат ¬асил≥й, прозваний ¬еликим, арх≥Їпископ есар≥йський у аппадок≥њ, також в≥домий ¤к чудовий оратор: його пропов≥д≥ й листи ориг≥нальн≥ за композиц≥Їю та живою, ¤скравою мовою. ўе вище за каппадок≥йц≥в сто¤в ¤к промовець ≤оанн «латоуст, Їпископ онстантинопольський. ѕромови його, написан≥ чистим античним д≥алектом ≥ старанно оздоблен≥, були вельми попул¤рн≥. “а особливо уславивс¤ в≥н своЇю мужн≥стю, викривши в пропов≥д¤х розбещен≥сть звичањв, що панували в ≥мператорському двор≥ в онстантинопол≥. «а ц≥ пропов≥д≥ оратор поплативс¤ вигнанн¤м ≥ помер на засланн≥.
¬ т≥ ж роки, коли на сход≥ ≥мпер≥њ с¤¤ла слава ≤оанна «латоуста, на заход≥ з≥йшла з≥рка јврел≥¤ јвгустина, Їпископа з м≥ста √≥ппон у римськ≥й јфриц≥. јвгустин залишив величезну л≥тературну спадщину, пропов≥д≥, трактати, листи. Ќайзначн≥ш≥ з його твор≥в - "—пов≥дь" та "ѕро град Ѕожий" - не мали соб≥ р≥вних н≥ в латинському, н≥ в грецькому богослов'њ час≥в п≥зньоњ ≥мпер≥њ ≥ вплинули на середньов≥чну теолог≥ю й рел≥г≥йну ф≥лософ≥ю. ƒосить сказати, що серед п≥зньоантичних христи¤нських письменник≥в у середн≥ в≥ки не було н≥кого, кого б так охоче читали й вивчали, ¤к јвгустина.
¬исновок
ожен пер≥од в ≥стор≥њ св≥товоњ культури по-своЇму ц≥нний. јле не випадково особливу роль в≥двод¤ть античн≥й культур≥. ≤ л≥тература, ≥ мистецтво, ≥ драматург≥¤, ≥ ф≥лософ≥¤ античного св≥ту стали в≥дправною точкою у розвитку вс≥Їњ подальшоњ культури. ћистецтво античного св≥ту вперше по-справжньому в≥дкрило й осп≥вало людину, зробило њњ м≥рою вс≥х речей, п≥знало њњ ¤к прекрасний ≥ довершений феномен природи.
јнтичне мистецтво багато в чому залишилос¤ неперевершеним ≥ недос¤жним нав≥ть сьогодн≥.
Ћ≥тература:
1. Ѕадак ј.Ќ., ¬ойнич ».≈., ¬олчек Ќ.ћ. и др. "»стори¤ ƒревнего мира: ƒревний –им", ћинск, "’арвест", 1998, 800 с.
2. ¬инничук Ћ. "Ћюди, нравы и обычаи ƒревней √реции и –има", ћосква, "¬ысша¤ школа", 1988, 496 с.
3. Ћадинский јнт. "¬ дни аракаллы", ћинск, "Ѕеларусь", 1987, 460 с.
4. Ћевчук Ћ.“. та ≥нш≥ "≤стор≥¤ св≥товоњ культури", ињв, "Ћиб≥дь",1999, 368 с.
5. ћомзен “. "»стори¤ –има", "—ѕЅ", 1993.
6. "Ёнциклопеди¤", јкадеми¤ педагогических наук ———–, том 12, ћосква, 1968, 640 с.
7. "Ѕольша¤ Ёнциклопеди¤ ирилла и ћефоди¤ 98", электронна¤ верси¤.
8. Microsoft Encarta 98 Encyclopedia.
9. ћатер≥али Internet.
