√”ћјЌ≤«ћ ” ¬≤ƒЌќ—»Ќј’ ћ≤∆ Ћёƒ№ћ».
ѕон¤тт¤ гуман≥зму, ¤к сусп≥льного ¤вища, вперше з'¤вилось в епоху ¬≥дродженн¤.
Ќа той час людство накопичило досить вагом≥ надбанн¤ в культур≥, мистецтв≥, природни-чих та сусп≥льних науках. ÷е була епоха запереченн¤ норм житт¤ середньов≥чча з його жорсток≥стю людей один до одного, до природи, м≥ждержавними в≥йнами, переходу до нових стосунк≥в. “аким чином в ≥стор≥њ людства з'¤вилась нова ≥деолог≥¤, ¤ка почала в≥дстоювати найкращ≥ сторони в в≥дносинах м≥ж людьми, ¤ка заперечувала нер≥вн≥сть людей в ф≥нансовому, майновому та ≥нших в≥дносинах. ≤де¤ гуман≥зму пол¤гаЇ в закр≥пленн≥ норм люд¤ност≥ в сусп≥льств≥, в зв≥льненн≥ людини в≥д рабського, феодального способу мисленн¤. Ќадал≥ пон¤тт¤ гуман≥зму розповсюдилось ≥ на м≥жнац≥ональн≥, м≥жрасов≥ та м≥ждержавн≥ в≥дносини людей. ≤де¤ гуман≥зму на той час не була новою. Ѕагато тез, ¤к≥ в≥дстоюЇ гуман≥зм вт≥лювались в рел≥г≥йних вченн¤х р≥зних народ≥в св≥ту. ѕро це, наприклад, св≥дчать славнозв≥стн≥ запов≥д≥ Ѕ≥бл≥њ (не вбий, не вкради ≥ т.д.). Ќайпершим його нос≥Їм в т≥ часи був письменник т≥Їњ епохи- ѕетрарка.
« час≥в по¤ви ≥дењ впрвадженн¤ гуманних в≥дносин м≥ж людьми, нац≥¤ми, державами пон¤тт¤ гуман≥зму не зм≥нило свого значенн¤ в процес≥ розвитку людськоњ цив≥л≥зац≥њ. ќднак весь цей час ≥дењ гуман≥зму протистоњть антигуман≥зм. ѕро це св≥дчить св≥товий досв≥д всьго людства з його численими конфл≥ктами, в≥йнами, бунтами. спустошувальними революц≥¤ми. Ќав≥ть в наш час ми Ї св≥дками таких в≥йн. ÷е в≥йна в ёгослав≥њ, в≥йна в „ечн≥, ƒагестан≥, ≤нд≥њ та ≥нш≥ в≥йни. Ѕезперечно в≥йни не можна в≥днести до гуманних про¤в≥в людських в≥дносин, наввпаки вони Ї протигуманними. јдже на в≥йнах гинуть люди, а внаш час розвинених в≥йськових технолог≥й над людством нависаЇ загроза знищенн¤ природнього середовища та знищенн¤ людства взагал≥. ¬есь х≥д св≥товоњ ≥стор≥њ св≥дчить про те, що ≥гноруванн¤ ≥дей гуман≥зму приведе людство до глобальноњ катастрофи- знищенню житт¤ на «емл≥. “аким чином бажаним дл¤ всього людства Ї п≥дтримка та розвиток ≥дењ гуман≥зму ≥ боротьби з антигуман≥змом. ¬се ж людство в наш час усв≥домлюЇ всю небезпеку в≥йн, ¤к крайнього уособленн¤ антигуман≥зму ≥ в особ≥ св≥тового сп≥втовариства намагаЇтьс¤ боротис¤ з цим негативним ¤вищем. ÷ими пробле-мами займаютьс¤ так≥ м≥ждержавн≥ орган≥зац≥њ ¤к ќќЌ, ќЅ—™ та ≥нш≥. «авд¤ки ним припи-нено м≥жетн≥чний конфл≥кт в ёгослав≥њ, вир≥шуютьс¤ проблеми взаЇмов≥дносин м≥ж наро-дами ≤зрањлю та ѕалестини. ћ≥жнародна сп≥льнота намагаЇтьс¤ зменшити накал протисто-¤нн¤ м≥ж ѕ≥вденною та ѕ≥вн≥чною ореЇю, м≥ж ≤нд≥Їю та ѕак≥станом. ≤де¤ гуман≥зму в наш час про¤вл¤Їтьс¤ ≥ в актах м≥жнац≥ональноњ п≥дтримки нац≥й та держав в боротьб≥ з м≥ж-народним тероризмом, у випадках стих≥йних лих (засухи, землетруси, техногенн≥ катастро-фи). ¬с≥ ми Ї св≥дками наданн¤ ф≥нансовоњ та матер≥альноњ п≥дтримки м≥жнародного сп≥в-товариства ”крањн≥ дл¤ л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в катастрофи на „орнобильськ≥й ј≈—, а в ц≥ дн≥ - “урц≥њ дл¤ л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в землетрусу, наданн¤ моральноњ та матер≥альноњ допомоги крањнам, що розвиваютьс¤ в подоланн≥ в≥дсталост≥ в≥д ≥нших крањн св≥ту.
¬ результат≥ сучасного розвитку ≥стор≥њ ми спостер≥гаЇмо зб≥льшенн¤ впливу ≥дей гуман≥зму в м≥жнародному житт≥ та житт≥ народ≥в нашоњ крањни. «наченн¤ цих ≥дей дуже важливе у внутр≥шньому житт≥ кожноњ крањни. ”св≥домленн¤ цього владою нашоњ крањни дозвол¤Ї уникнути сер'йозних конфл≥кт≥в м≥ж р≥зними шарами населенн¤, р≥зними нац≥¤ми,
прервести в≥дносини м≥ж людьми в цив≥л≥зоване русло.
“ому дл¤ того щоб ≥де¤ гуман≥зму приносила своњ плоди ≥ була життЇздатною необх≥дно зробити так, щоб вона стала нормою житт¤ кожноњ людини. ƒл¤ цього кожен з нас повинен керуватись ≥деЇю гуман≥зму в побут≥, у в≥дносинах м≥ж друз¤ми, з батьками, вчител¤ми. ¬ чому ж пол¤гаЇ виконанн¤ вимог гуман≥зму в повс¤кденному житт≥? ¬≥дпов≥дь проста: це доброзичлив≥сть, вв≥члив≥сть, люд¤н≥сть, повага до старших, сп≥вчутт¤ чужому горю, взаЇмодопомога, добре ставленн¤ до природи в осб≥ тварин та рослин. јдже ¤кщо кожен з нас буде керуватись цими принципами в школ≥, вдома та на вулиц≥, то це стане звичною повед≥нкою дл¤ нас. ÷е ≥ буде запорукою розвитку нашого сусп≥льства в бажаному напр¤мку- напр¤мку злагоди в сусп≥льств≥, миру в усьому св≥т≥.
