КИЇВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСА ТА ТЕХНОЛОГІЙ

КУРСОВА РОБОТА

з предмету "Фінанси та кредит"

на тему: " ПЕРЕДУМОВИ ТА ПЕРІОДИ СТАНОВЛЕННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ

УКРАЇНИ "

Роботу виконала Работу прийняв

студентка гр. 96-1(3) викладач

Шпінь Ю.В.

ПЛАН

1. ПЕРЕДУМОВИ ТА ПЕРІОДИ СТАНОВЛЕННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

2. СУЧАСНА СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ В

УКРАЇНІ

1. ПЕРЕДУМОВИ ТА ПЕРІОДИ СТАНОВЛЕННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Формування валютного ринку в Україні безпосередньо пов'язане з процеса-ми розбудови української держави та реформуванням її економіки. В умовах ко-лишнього СРСР в Україні існувала державна монополія на зовнішньоторговельну діяльність і державна валютна монополія. Валютний ринок був представлений Держбанком та Зовнішекономбанком (ЗЕБ) СРСР. Функції регулювання валют-них надходжень від реалізації продукції виконували такі державні органи, як Держплан, Держбанк, Міністерство фінансів.

Готівкову емісію рубля виконував виключно Держбанк СРСР. Після розпа-ду СРСР весь обсяг готівкових грошей друкувався Центробанком (ЦБ) Росії. В умовах інфляційних процесів, коли економіка України потребувала дедалі більше готівкових рублів, загострювалася проблема їх власної емісії в Україні. З цією ме-тою, а також з метою захисту внутрішнього споживчого ринку з 10 січня 1992 р. до обігу вводяться так звані "купони багаторазового використання", які разом з рублем виконують функцію обігу та платежу. Встановлений в січні офіційний ва-лютний курс купона до рубля (1 купон за 10 рублів, та 10 купонів за 1 дол. США) не витримав і двох тижнів.

Офіційно купон розглядався не як національна валюта, а як своєрідна замі-на готівкового рубля. У зв'язку з цим весь облік в Україні, виплати населенню проводилися за курсом 1:1. НБУ не встановлював співвідношення між рублем та купоном. Тільки на чорному ринку виникла курсова різниця між купоном, еміто-ваним НБУ, та рублями, готівкову емісію яких здійснював ЦБ Російської Федера-ції.

Ознакою валютного ринку на перехідному етапі була також відсутність на-ціональної системи валютного регулювання в Україні. Хронічно неурівноважена грошова система фактично перебувала в "рублевій зоні": курс відносно інших іноземних валют визначався через крос-курс стосовно до російського рубля, та рубль відігравав роль ключової резервної валюти.

Серед негативних явищ у валютній сфері, які були характерні для цього етапу розвитку валютного ринку в Україні, слід назвати:

організаційну слабкість банківської системи;

низький рівень державних валютних резервів;

кризу неплатежів у безготівковому обігу з країнами СНД, в першу чергу з

Росією;

відсутність заборони на проведення будь-яких обмежень на продаж іноземної валюти юридичним особам та системи обов'язкового про-дажу іноземної валюти;

нерозробленість системи контролю за проведенням валютних опе-рацій та порядку переміщення валюти через кордон України;

широке використання іноземних валют у внутрішньому обігу, яке істотно підірвало стабільність і без того слабкої "ерзац"-грошової одиниці - купона;

постійний дефіцит платіжного балансу у відносинах з країнами СНД та загострення економічної та енергетичної кризи.

Фактичне відокремлення систем безготівкового грошового обігу почалося з впровадженням Центробанком Росії нового розрахункового порядку з країнами колишнього СРСР, відповідно до якого всі розрахунки проводилися лише через спеціально відкриті для цього кореспондентські рахунки центральних банків. З липня 1992 р. перерахування на користь резидентів Росії приймалися лише за умови кредитового сальдо за цим рахунком. Внаслідок цих дій фактично припи-нилися міждержавні розрахунки України з Росією.

Таким чином, наступний крок щодо проведення грошової та валютної ре-форми в Україні, який було зроблено 16 листопада 1992 р. згідно з Указом Пре-зидента України, частково був вимушений станом розрахунків з країнами СНД 3 цього часу український карбованець стає єдиним законним засобом платежу на території України. Офіційний курс карбованця установлено 1,45 укр. крб. за 1 ро-сійський рубль. Передумовою виходу України з так званої "рублевої зони" стало проведення взаємозаліку заборгованості між Україною та Росією в грудні (з 3.12 по 31.12) 1992 р. за станом на 16 листопада 1992 р.

В умовах кризи системи міждержавних розрахунків неплатежі за продук-цію, експортовану з України, на початок жовтня 1992 р. становили майже 300 млрд крб. Тому згідно з рішенням уряду, а також НБУ 3 грудня 1992 р. експорте-ри України при укладанні контрактів з підприємствами країн, які використовують рубль як засіб платежу, застосовують акредитивну форму розрахунків, або попе-редаю оплату.

Ще у 1992 р. за пропозицією НБУ почалися створення резервів та розробка механізму для підтримки валютного курсу національної валюти. Характерною рисою цього періоду становлених валютного ринку незалежної держави буде прийняття Постанови Верховної Ради України "Про формування валютних фон-дів України у 1992 р." від 5 лютого 1992р. та створення у жовтні 1992 року валю-тної біржі при НБУ. Перші торги на біржі, засновниками якої стали більш ніж 40 комерційних банків, почалися в листопаді 1992 р.

Порядок формування валютних фондів передбачав, що суб'єкти підприєм-ницької діяльності, розташовані в Україні, незалежно від місця реєстрації та форм власності, сплачують податок на валютну виручку від експорту продукції (робіт, послуг) за всіма видами іноземної валюти.

Введення податку на валютну виручку супроводжувалося певними додат-ковими умовами.

1. До суми виручки, що підлягала оподаткуванню, не зараховувалися транспо-ртні, страхові та накладні витрати в іноземній валюті.

2. Від податку на валютну виручку звільнялися:

а) підприємства з участю іноземного капіталу, частка якого у статутному фонді становила не менше 30%;

б) кошти на благодійні цілі за умови використання їх на зазначені цілі в по-вному обсязі;

в) частина валютної виручки, яка спрямовувалася на погашення заборгова-ності за іноземними кредитами;

г) кошти від продажу сільськогосподарської продукції (зерна, зернобобо-вих).

3. Ставка податку у межах держзамовлення зменшувалася на 5% за умови ви-конання державного замовлення на експорт у повному обсязі

4. З метою запобігання подвійному оподаткуванню було встановлено, що до-ход підприємств зменшувався на суму валютних надходжень, з яких сплачено по-даток на валютну виручку.

5. Валютна виручка від експорту продукції, робіт, послуг піддягала обов'язко-вому зарахуванню на їхні рахунки в уповноважених банках. Таким чином, було заборонено переведення та переуступка боргових зобов'язань між резидентами та нерезидентами.

Зазначений порядок тривав до прийняття національного законодавства з питань валютного регулювання.

Головною ознакою розвину валютного ринку в Украпи у 1993 р. стало за-провадження елементів системи його регулювання. З прийняттям низки декретів Кабінету Міністрів щодо валютного регулювання в Україні була створена юри-дична основа для подальшого розвитку валютного ринку

Водночас інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольо-ваної кредитної емісії, подальшого спаду виробництва, зростання цін на енерго-носії, відсутність як зовнішньої, так і внутрішньої рівноваги грошового обігу, проблеми, пов'язані з використанням "тимчасової" валюти - карбованця, при-звели до різкого падіння курсу карбованця відносно іноземних валют.

Внаслідок цього урядова політика протягом з 12 серпня 1993 р. по серпень 1994 р. була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньоторговельної та валютної монополії. Така політика знайшла відображення:

по-перше, у введенні режиму так званих "спецекспортерів";

по-друге, у впровадженні фіксованого валютного курсу на рівні 5970 крб. за 1 дол. США (пізніше - 12610 крб. за 1 дол. США).

по-третє, в різкому зменшенні обсягів операцій на валютній біржі, а згодом взагалі адміністративне припинення її діяльності;

по-четверте, у впровадженні так званого аукціонного продажу іноземної валюти за адміністративне встановленим курсом до іноземних валют через "тен-дерний комітет";

по-п'яте, у зменшенні з 90 до 30 днів терміну повернення в країну валютної виручки експортерів та збільшення від 0,3 % до 1 % пені за кожний день просро-чки при порушенні цих термінів.

Слід підкреслити, що в результаті зазначених заходів гальмувався експорт з України та стимулювався імпорт, що, у свою чергу, призвело до зменшення ва-лютних надходжень у країну разом з різким зростанням попиту на іноземну ва-люту.

Розуміння безперспективності політики адміністративного регулювання зо-внішньоекономічних та валютних відносин знайшло відображення в поверненні до ринкових методів. Указом Президента від 22 серпня 1994 р. "Про вдоскона-лення валютного регулювання", який передбачав рад заходів щодо лібералізації валютного ринку в Україні, насамперед передбачалося з 1 жовтня 1994 р. відно-вити роботу Валютної біржі НБУ, розробити систему заходів для наближення та уніфікації офіційного та ринкового курсів, встановлення валютного курсу карбованця за результатами торгів на валютній біржі. Ці заходи були спрямовані на де-централізацію валютного ринку, стабілізацію курсу карбованця, створення перед-умов для проведення грошової реформи.

Таким чином, перехідний етап розвитку валютного ринку в Україні можна поділити на декілька періодів:

1) попередній - з прийняття Декларації про Державний Суверенітет України до виходу України з "рублевої зони";

2) період упровадження власної грошової одиниці та прийняття національного валютного законодавства;

3) період спроби відновлення державної валютної монополії;

4) період лібералізації валютного ринку та відносної стабілізації валютного ку-рсу карбованця, який закінчився запровадженням національної валюти - гривні.

Удосконалення системи заходів щодо валютного регулювання протягом останнього періоду (кінець 1994 - серпень 1996 р.) сприяли позитивним тенден-ціям, які визначилися на валютному ринку в Україні:

значно зросла роль УМВБ як центру проведення валютних операцій, акти-візувалися валютні операції не тільки на біржовому, а й на позабіржовому валют-ному ринках;.

змінилося співвідношення між попитом та пропозицією іноземних валют на користь останньої та стабілізувався курс українського карбованця відносно клю-чових іноземних валют;

НБУ спромігся без залучення 1,5 млрд дол. США, які обіцяв надати МВФ як кредит розширеного фінансування (ЕFF), створити значні валютні резерви в іноземній валюті;

було розроблено систему заходів, котрі вплинули на переведення коштів з валютного та кредитного ринків на ринок державних цінних паперів. Так, за да-ними НБУ, підписка на ОДВП тільки нерезидентами досягла 300 - 370 млн грн.

Всі ці фактори разом з повним контролем НБУ над фінансовою ситуацією в країні, різким зниженням темпів інфляції створювали сприятливі передумови для проведення грошової реформи в Україні, яка і була здійснена у вересні 1996 р.

2. СУЧАСНА СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

Операції з іноземною валютою на території України здійснюються від-повідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулю-вання та валютного контролю" та інших документів, які визначають, що учасни-ками валютного ринку в Україні є:

Національний банк України;

уповноважені комерційні банки;

кредитно-фінансові установи, які отримали ліцензію НБУ на право проведення валютних операцій;

юридичні особи, які уклали агентські угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют;

кредитно-фінансові установи-нерезиденти, які одержали індивідуальні ліцензії НБУ на право проведення операцій на валютному ринку України.

Банківські операції з іноземною валютою в країні здійснюються уповнова-женими банками, тобто комерційними банками, які мають ліцензію Національно-го банку України на проведення операцій з іноземною валютою;

До валютних операцій взагалі належать операції, пов'язані:

з переходом права власності на валютні цінності, за винятком опе-рацій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як за-собів платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

з увезенням, переказом і пересиланням на територію України та ви-везенням, переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.

2.1 Валюта та валютні цінності

Валютними цінностями на території України вважаються:

1. Валюта України, під якою розуміють грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу і є за-конним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або та-кі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебу-вають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України і.

2. Платіжні документи та інші папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші банківські документи), виражені у валюті Україні.

3. Іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначей-ських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що не піддягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти в грошових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.

4. Платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чехи, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валю-ті або монетарних металах.

5. Монетарні метали: золото і метали іридієво-платинових груп у будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

2.2 Резиденти та нерезиденти.

Учасниками валютних операцій можуть бути юридичні та фізичні особи, які з точки зору валютного регулювання розглядаються як резиденти та нерезиденти.

До резидентів належать:

1. Фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без грома-дянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

2. Юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають ста-тусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на те-риторії України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

3. Дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств та організацій за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезидентами вважаються:

1. Фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без грома-дянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

2. Юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають ста-тусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за ме-жами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держа-ви, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;

3. Розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їхні філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представни-цтва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Згідно з законодавством України резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України, крім випа-дків, передбачених законодавчими актами України. Резиденти і нерезиденти ма-ють право також здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встанов-лених Декретом Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання та ва-лютного контролю" та іншими нормативними актами.

Відкриття та ведення валютних рахунків. Порядок відкриття та ведення ва-лютних рахунків в Україні визначає Національний банк України. Для відкриття рахунку юридичні особи надають банку певні документи:

копію свідоцтва про реєстрацію та копи реєстраційних документів, засвідчені нотаріально;

заяву встановленого зразка;

нотаріально засвідчені картки зі зразками підписів осіб, уповноважених проводити розрахункові операції, та відбитком печатки (для юридичних осіб).

Банк оформляє відкриття рахунку клієнта на підставі договору про розрахунково-касове обслуговування за валютними рахунками. Взагалі банківські рахунки в іноземній валюті можна поділити на:

розрахункові;

субрахункові;

позичкові;

депозитні (за вкладами).

Розрахункові рахунки призначені для проведення розрахунків у безготівко-вій та готівковій формах для проведення поточних торговельних та неторговель-них операцій, які визначаються законодавством з питань валютного регулювання та нормативними актами НБУ.

Одночасно з відкриттям розрахункового рахунку в іноземній валюті юри-дичним особам - резидентам відкривається розподільчий рахунок. При цьому усі надходження в іноземній валюті на користь резидентів, включаючи виручку від реалізації товарів, робіт, послуг за іноземну валюту, на території України підля-гають попередньому зарахуванню на розподільчі рахунки цих резидентів в упов-новаженому банку.

Таким чином, процес обігу валюти за розрахунковим рахунком юридичних осіб резидентів України фактично відбувається по двох паралельних рахунках: розподільчому та поточному валютному рахунку.

Розподільчий (блокований або транзитний) рахунок - це валютний раху-нок, на який зараховується сума валютних надходжень від продажу товарів та по-слуг за іноземну валюту, незалежно вад джерел її походження. Зазначена сума підлягає обов'язковому та повному зарахуванню на спеціальні розподільчі рахун-ки, які відкриваються та ведуться стосовно кожного з клієнтів у комерційних бан-ках України, що мають ліцензію НБУ.

На поточний валютний рахунок (або валютний рахунок в країні) зарахову-ється решта валютних коштів, яка залишається у розпорядженні підприємства, ор-ганізації, установи після обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті

Чинним законодавством передбачаються певні випадки, коли надходження на користь резидентів України не зараховуються на розподільчий рахунок і не підлягають обов'язковому продажу уповноваженим банкам.

Субрахункові рахунки в іноземній валюті відкриваються для філіалів або інших відокремлених підрозділів підприємств, які мають право на використання іноземної валюти (за згодою власника рахунку - головного підприємства), від-повідно до діючого валютного законодавства.

На субрахунковий рахунок можуть бути зараховані валютні кошти за реалі-зовані товари та послуги (відповідно до нормативних актів НБУ), перераховані головним підприємством або придбані на міжбанківському валютному ринку. Ви-ручка за реалізовані товари та послуги після зарахування на субрахунковий раху-нок підлягає перерахуванню на основний рахунок у повному обсязі Що стосуєть-ся коштів, які перераховані головним підприємством або придбані на міжбанків-ському валютному ринку, то вони можуть витрачатися філіалами або іншими ві-докремленими підрозділами (згідно з затвердженими кошторисами) на оплату службових відряджень за кордон, забезпечення експлуатації власних транспорт-них засобів за кордоном, на оплату праці нерезидентів в іноземній валюті, а також на придбання обладнання для власних потреб згідно з контрактами з нерезиден-тами.

Позичкові рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженими бан-ками на договірних засадах юридичним особам (резидентам та нерезидентам), а також представництвам юридичних осіб-нерезидентів. Позичкові рахунки при-значені для обліку позик, які надані шляхом сплати розрахункових документів або перерахуванням на розрахунковий рахунок позичальника відповідно до умов кре-дитної угоди.

Депозитні (за внесками) рахунки в іноземній валюті відкриваються фізич-ним та юридичним особам (резидентам та нерезидентам), а також представницт-вам юридичних осіб - нерезидентів на підставі депозитного договору між влас-ником рахунку і банком на визначений у договорі термін. Кошти на депозитний рахунок юридичної особи нерезидента перераховуються з розрахункового рахунку в іноземній валюті власників коштів, а після закінчення терміну їх зберігання повертаються на цей же розрахунковий рахунок.

Кошти на депозитний рахунок юридичної особи нерезидента перераховуються через кореспондентський рахунок уповноваженого банку України з рахунку нерезидента, відкритого ним в іноземному банку. Після закінчення тер-міну їх зберігання кошти повертаються на зазначений нерезидентом рахунок в іноземному банку. Аналогічний порядок діє щодо відсотків за депозитними внес-ками,

Виконання розрахункових операцій та видача готівки з депозитних рахунків юридичних осіб забороняється.

2.3 Порядок обов'язкового продажу частини надходжень у іноземній валюті

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного ре-гулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93 усі надходження на користь резидентів у іноземній валюті піддягають обов'язковому продажу че-рез уповноважені банки на міжбанківському ринку України протягом п'яти бан-ківських днів з моменту зарахування таких надходжень на кореспондентські ра-хунки уповноважених банків. Крім того, з самого початку дії цього нормативного акту було запроваджено тимчасовий порядок використання надходжень в інозем-ній валюті, який визначено за Декретом Кабінету Міністрів України "Про тимча-совий порядок використання надходжень в іноземній валюті" також від 19.02.1993 р. № 16-93.

Зазначений порядок було введено з метою створення необхідних умов для запровадження внутрішньої конвертації української національної валюти, стабілі-зації її курсу та стимулювання експорту Обов'язковому продажу через уповнова-жені банки на міжбанківському валютному ринку України підлягають не 100, а тільки 50% надходжень в іноземній валюті на користь резидентів. Решта коштів у валюті залишається в розпорядженні резидентів і використовується ними відпові-дно до правил валютного регулювання.

Законодавчими актами з питань валютного регулювання передбачається ряд випадків, коли резиденти звільняються від обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті. Так, обов'язковому продажу не підлягають:

1) кошти в конвертованій валюті, придбані на міжбанківському валютному ринку України, через уповноважені банки протягом терміну, встановленого валю-тним законодавством для розрахунків з нерезидентами;

2) кошти в іноземній валюті, одержані фізичними особами резидентами, включаючи оплату праці, за винятком коштів, одержаних від підприємницької ді-яльності;

3) кошти в іноземній валюті, що належать дипломатичним, консульським, торговельним та іншим офіційним представництвам України, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філіям та представництвам за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

4) кошти в іноземній валюті, що належать уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які мають ліцензію НБУ на право здійснення ва-лютних операцій, в тому числі придбані від свого імені і за свій рахунок у фізич-них осіб резидентів і нерезидентів з урахуванням правил ведення касових опера-цій, що встановлюються НБУ;

5) кошти в міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які вико-ристовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також кошти в конвертованій іноземній валюті, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України;

6) кошти в іноземній валюті, одержані від приватизації державного майна.

Водночас, крім зазначених вище випадків, тимчасово не підлягають обов'язко-вому продажу суми виручки в іноземній валюті, які:

надійшли на рахунки резидентів-посередників від продажу продукції (робіт, послуг) і які підлягають перерахуванню резидентам та нерезидентам - суб'єктам підприємницької діяльності, за дорученням яких на підставі комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено вказаний продаж;

повністю спрямовуються резидентами на погашення заборгованості в іноземній валюті за кредитами, отриманими резидентами на під-ставі індивідуальної ліцензії НБУ або гарантованими Урядом Укра-їни чи НБУ;

перераховуються на територію України з метою їх внесення до ста-тутних фондів підприємств з іноземними інвестиціями;

надійшли на користь підприємств з іноземними інвестиціями за експорт продукції (робіт, послуг) власного виробництва.

Порядок розрахунків при імпорті товарів (робіт, послуг). При укладанні кон-трактів на імпорт продукції в Україну резидент повинен використовувати форми розрахунків з нерезидентами, передбачені чинним законодавством, з урахуванням обмежень, встановлених Національним банком України на момент здійснення розрахунків. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстро-чення поставки в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь по-стачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуаль-ного дозволу регіонального управління Національного банку України за місцем реєстрації резидента.

Підставою на продовження законодавче встановлених термінів надходження продукції (робіт, послуг) в Україні згідно п. 6 Закону України "Про порядок здій-снення розрахунків в іноземній валюті" є наявність висновків відповідних мініс-терств і відомств, які підтверджують надійність контракту резидента з іноземною фірмою до порядку, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 882 від 28.12.94 р. "Про порядок віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, кон-сигнації, комплексного будівництва, поставки складних технічних виробів і това-рів спеціального призначення". В інших випадках клопотання щодо продовження зазначених термінів розрахунків Національний банк України не розглядає.

Моментом здійснення авансового платежу або виставлення векселя на ко-ристь іноземного партнера вважається дата списання коштів з валютного рахунку резидента або дата виписки векселя.

За відсутності на рахунку резидента передбаченої контрактом вільно конве-ртованої валюти для оплати продукції, що імпортується в Україну, уповноваже-ний банк здійснює конвертацію наявної іноземної валюти у валюту контракту за курсом купівлі.

У випадку, якщо між партнерами досягнуто згоди на оплату продукції в ін-шій вільно конвертованій валюті, що передбачена контрактом, перерахунок вар-тості контракту у валюті, в якій буде здійснено платіж, проводиться за крос-курсом на останню дату публікації у "FINANCIAL TIMES" перед здійсненням платежу або за даними системи "REUTERS" на дату здійснення платежу. За від-сутності на рахунку резидента передбаченої контрактом валюти оплата продукції, що імпортується в Україну, здійснюється, у разі згоди на це іноземного партнера, у наявній вільно конвертованій валюті, яка перераховується за крос-курсом (на дату здійснення платежу) у валюту контракту, де застосовуються зазначені термі-ни до перерахованих за кордон валютних коштів у вигляді заставної суми для участі у міжнародних торгах на одержання замовлення на здійснення будівництва чи поставок обладнання для будівництва за кордоном, які після закінчення торгів повертаються резидентам.

Імпортні розрахунки резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з момен-ту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачаль-ника продукції (робіт, послуг), що імпортується, обов'язково потребують індиві-дуальної ліцензії Національного банку України.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для за-безпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахування таких сум на валютні рахунки резидентів. Порушення резидентами передбачених термінів, тягне за собою стягнення пені за кожний день простро-чення у розмірі 0.3 % від суми неодержаної виручки (митної вартості недопостав-леної продукції) в іноземній валюті, перерахованої за офіційним поточним валют-ним курсом на день нарахування пені. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості.

У разі порушення резидентами зазначених термінів, придбана валюта про-дається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України.

У випадку перевищення зазначених термінів розрахунків в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будів-ництва, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії.

Органи валютного контролю. Розвиток валютного ринву неможливий без створення ефективної системи контролю, метою якого є забезпечення виконання норм валютного законодавства України усіма резидентами та нерезидентами на території країни під час здійснення операцій з валютними цінностями.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютно-го регулювання і валютного контролю" валютні операції з участю резидентів та нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. При цьому органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одержувати від підприємств та громадян повну інформацію про здійснення ними ва-лютних операцій, стан банківських розрахунків в іноземній валюті, а також про майно, що підлягає декларуванню.

Головним органом валютного контролю в Україні є Національний банк України. НБУ не тільки контролює виконання правил регулювання валютних операцій на території України, а й забезпечує виконання уповноваженими банка-ми функцій щодо здійснення валютного контролю за операціями, які проводяться через ці банки.

Інші державні органи також мають певні повноваження у сфері валютного контролю. Так, державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, державна митна служба контролює додер-жання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон, а міністер-ство зв'язку наглядає за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через кордон.