ƒ≈–∆ј¬Ќ≈ –≈√”Ћё¬јЌЌя ≤Ќ¬≈—“»÷≤…Ќќ√ќ ѕ–ќ÷≈—”

ѕерех≥д до економ≥чного зростанн¤ у ход≥ трансформац≥њ адм≥н≥стративно-командноњ економ≥ки в ринкову т≥сно пов'¤заний ≥з ефективн≥стю управл≥нн¤ державою ≥нвестиц≥йним процесом,

ƒе¤к≥ економ≥сти вважають, що проблеми перех≥дних економ≥к можна розв'¤зати без державного втручанн¤, лише за рахунок ринкових сил. ќднак це - пол≥тика, типова дл¤ ’IX стол≥тт¤. –инкова економ≥ка пост≥йно породжуЇ суперечност≥ та проблеми, ¤к≥ неможливо ефективно вир≥шити, застосовуючи виключно ринков≥ механ≥зми. ќбста-вини, за ¤ких упродовж двох останн≥х стол≥ть ≥шли до процв≥танн¤ јнгл≥¤, —получен≥ Ўтати та ≥нш≥ розвинут≥ крањни, чий досв≥д рекомендують крањнам ≥з перех≥дною економ≥кою, суттЇво в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д нин≥шньоњ ситуац≥њ. ўоб п≥дтримувати соц≥ально-економ≥чну стаб≥льн≥сть сусп≥льства, держава маЇ забезпечити сум≥сн≥сть важел≥в њњ впливу на процеси господарюванн¤ ≥з ринковим середовищем ≥з метою по-слабленн¤ негативного впливу структурних диспропорц≥й у економ≥ц≥ та цикл≥чних коливань попиту, зокрема на мотивац≥њ кап≥таловкладень. ” крањнах, що розвиваютьс¤, держава в≥д≥граЇ не лише регулюючу, а й системотворчу роль, ¤ка Ї тим ефективн≥шою, чим б≥льшою дов≥рою суб'Їкт≥в господарюванн¤ вона користуЇтьс¤ та чим б≥льшими ф≥нансовими можливост¤ми волод≥Ї. ѕерех≥дний пер≥од характеризуЇтьс¤ власне поступовим переходом державного апарату в≥д метод≥в пр¤мого управл≥нн¤ (план-закон, ¤к правило, забезпечуваний адм≥н≥стративним примусом) до ринкових метод≥в регулюванн¤ (формулюванн¤ ц≥лей, дос¤гненн¤ ¤ких мотивуЇтьс¤ матер≥ально) в м≥ру створенн¤ ринкового середовища. «авданн¤м державного регулюванн¤ при цьому Ї дос¤гненн¤ компром≥су м≥ж численними груповими ≥нтересами з урахуванн¤м сп≥вв≥дношенн¤ сил соц≥альних партнер≥в. «розум≥ло, заслуговуЇ на увагу не так питанн¤ про доц≥льн≥сть державного регулюванн¤ ринковоњ економ≥ки, ¤к питанн¤ про меж≥ такого регулюванн¤ та його форми.

ѕри розробц≥ державою ≥нвестиц≥йноњ стратег≥њ сл≥д визначити тип ≥нвестиц≥йноњ модел≥, джерела ф≥нансуванн¤, систему гарант≥й, мету ≥нвестуванн¤ тощо.

≤нституц≥йна структура в≥ддзеркалюЇ в≥дносини м≥ж ф≥нансовими посередниками (банками, ф≥нансово-кредитними установами та фондовими б≥ржами), позичальниками ≥ кредиторами (оф≥ц≥йними ≥нвесторами в особ≥ центральних банк≥в, державних уста-нов, м≥жнародних орган≥зац≥й; комерц≥йними банками, страховими компан≥¤ми, пенс≥йними фондами, транснац≥ональними компан≥¤ми, приватними ф≥рмами). «окрема, американським типом ≥нвестиц≥йноњ модел≥ (переважаючий вплив фондового ринку) на в≥дм≥ну в≥д континентального (пров≥дна роль банк≥вськоњ системи) передбачаЇтьс¤ зовн≥шн≥й контроль за проектами та коротш≥ цикли прийн¤тт¤ ≥нвестиц≥йних р≥шень. ўодо тенденц≥й розвитку функц≥ональноњ структури св≥тового ринку кап≥тал≥в, то сл≥д в≥дзначити процес сек'юритизац≥њ, тобто перех≥д позичальник≥в в≥д кредитних форм наданн¤ позик до випуску ц≥нних папер≥в (зокрема, Їврообл≥гац≥й, коли банки виступають посередниками м≥ж позичальниками та безпосередн≥ми кредиторами).

≤з глобал≥зац≥Їю руху кап≥талу загальн≥ темпи зростанн¤ м≥жнародних ≥нвестиц≥й стали ≥стотно перевищувати темпи зростанн¤ м≥жнародноњ торг≥вл≥ товарами. «окрема, зб≥льшуЇтьс¤ частка пр¤мих ≥нвестиц≥й у загальному обс¤з≥ приватного й державного кап≥талу (в 1990-т≥ роки - близько 33%). ¬ивезенн¤ державного кап≥талу теж зростаЇ ≥ становить сьогодн≥ чверть в≥д загального обс¤гу експорту кап≥талу. ¬т≥м, ц≥ процеси б≥льше стосуютьс¤ крањн ≥з розвинутою економ≥кою (на них припадаЇ близько 70% в≥д загального обс¤гу ≥ноземних ≥нвестиц≥й). „астка крањн, що розвиваютьс¤, на св≥товому ринку позичкового кап≥талу пост≥йно зменшуЇтьс¤. ¬одночас серед цих крањн ≥ноземн≥ ≥нвестиц≥њ розпод≥л¤ютьс¤ досить нер≥вном≥рно. ѕочинаючи з 1992 року, заруб≥жн≥ компан≥њ ≥нвестували в  итай понад 270 млрд. долар≥в —Ўј, тобто майже половину вс≥х ≥нвестиц≥й у крањни, що розвиваютьс¤. ѕр¤м≥ ≥ноземн≥ ≥нвестиц≥њ в ”крањну за роки незалежност≥ становили 2-9 млрд. долар≥в, або менше 7% в≥д ¬¬ѕ (за станом на к≥нець ≤ п≥вр≥чч¤ 1999 року), що Ї одним ≥з найнижчих показник≥в серед пост-соц≥ал≥стичних крањн у розрахунку на душу населенн¤. «окрема, ≥ноземн≥ ≥нвестиц≥њ у в≥тчизн¤ну банк≥вську систему становл¤ть нин≥ у доларовому екв≥валент≥ 180 млн. долар≥в, або близько 6% в≥д загальноњ суми зареЇстрованих статутних фонд≥в украњнських комерц≥йних банк≥в (нин≥ в ”крањн≥ функц≥онуЇ 26 банк≥в за участю ≥ноземного кап≥талу).

ќсновн≥ обс¤ги ≥ноземного кап≥талу, враховуючи њх швидку окупн≥сть, вкладен≥ в харчову промислов≥сть - 622 млн. дол. —Ўј (21% в≥д загального обс¤гу) та внутр≥шню торг≥влю - 501 млн. дол. —Ўј (17%).

” ц≥й ситуац≥њ зростаЇ роль державного регулюванн¤ щодо забезпеченн¤ адекватних механ≥зм≥в ≥нвестуванн¤, зокрема, акумул¤ц≥њ та ефективного використанн¤ внутр≥шн≥х ресурс≥в сусп≥льства, створенн¤ умов дл¤ поверненн¤ кап≥талу в крањну тощо.

Ќев≥д'Їмним елементом ефективного механ≥зму ≥нвестуванн¤ Ї система гарант≥й, ¤ка покликана забезпечувати умови дл¤ дос¤гненн¤ к≥нцевих ц≥лей ф≥нансуванн¤, задаючи параметри його окремих ланок. Ќею маЇ передбачатис¤ не лише формуванн¤ страхових резервних фонд≥в на покритт¤ кредитних ризик≥в, фонду гарантуванн¤ вклад≥в населенн¤, ≥нших страхових фонд≥в, ¤к≥ вже нин≥ стають вагомим фактором зм≥цненн¤ дов≥ри до в≥тчизн¤ноњ банк≥вськоњ системи та ≥нших ≥нвестиц≥йних ≥нститут≥в. “ак, потребуЇ коригуванн¤ д≥ючий у даний час механ≥зм використанн¤ ≥ноземних кредит≥в, залучених п≥д гарант≥ю ур¤ду ”крањни, коли право на користуванн¤ ними надаЇтьс¤ юридичн≥й особ≥ - резиденту зг≥дно з р≥шенн¤м  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в за поданн¤м ¬алютно-кредитноњ ради. “обто вс≥ комерц≥йн≥ ризики щодо поверненн¤ ≥ноземних кредит≥в у раз≥ ненаданн¤ уповноваженим ур¤дом банком-аген-том зустр≥чних гарант≥й в≥дшкодовуютьс¤ ≥з державного бюджету. “акий пор¤док зб≥льшуЇ витрати держбюджету ≥ не спри¤Ї п≥двищенню ефективност≥ ≥нвестиц≥йних р≥шень.

—л≥д зазначити, що у структур≥ зовн≥шнього довгострокового боргу (в≥н с¤гаЇ нин≥ 13.2 млрд. долар≥в, з ¤ких 12.3 млрд., або 93% припадаЇ на державний та гарантований державою) ≥нвестиц≥йний кап≥тал (зокрема кредити, надан≥ ™Ѕ–– та ≥ноземними банк≥вськими установами п≥д державн≥ гарант≥њ) становить лише незначну частку. ќс-новн≥ обс¤ги - це борги за енергонос≥њ (крањни —Ќƒ), кредити, надан≥ дл¤ п≥дтримки плат≥жного балансу та ф≥нансуванн¤ деф≥циту державного бюджету (ћ¬‘, ™вросоюз, ≥нш≥ оф≥ц≥йн≥ кредитори, ≥ноземн≥ кредитн≥ установи, Їврообл≥гац≥њ), зв'¤зан≥ кредити дл¤ закуп≥вл≥ товар≥в (у рамках м≥ждержавних та м≥жур¤дових домовленостей). «ва-жаючи на брак пр¤мих ≥ноземних ≥нвестиц≥й у крањну та значн≥ обс¤ги зовн≥шнього боргу (у першому п≥вр≥чч≥ поточного року сукупн≥ платеж≥ з його обслуговуванн¤ с¤гнули 15% в≥д експорту товар≥в та послуг), зазначена структура зовн≥шн≥х кредит≥в (див. д≥аграму) може негативно позначитис¤ на структурн≥й реформ≥ в ”крањн≥. ѓњ ¬¬ѕ пост≥йно падаЇ ≥ нин≥ становить лише 37% в≥д р≥вн¤ 1990 року; прискорилис¤ темпи стар≥нн¤ основних фонд≥в; пог≥ршилас¤ структура виробництва з превалюванн¤м сировинних галузей та галузей, що випускають продукц≥ю з низьким ступенем обробки. ¬≥д 1990 року частка енергоЇмних та сировинних галузей (металург≥њ, електроенергетики, паливноњ промисловост≥) зб≥льшилась ≥з 21 до 50% в≥д ¬¬ѕ, тод≥ ¤к машинобудуванн¤ ≥ харчовоњ промисловост≥ - зменшилас¤ б≥льш ¤к на 40%, а легкоњ промисловост≥ - у в≥с≥м раз≥в (до 1.5%).

—тосовно вибору стратег≥чних ц≥лей ≥нвестуванн¤ доводитьс¤ констатувати, що державн≥ економ≥чн≥ програми та концепц≥њ не м≥ст¤ть системи п≥дпор¤дкованих ц≥лей (дерева ц≥лей), визначених економ≥чними ≥нтересами держави. ÷≥л≥ забезпеченн¤ державноњ економ≥чноњ пол≥тики (зокрема, перел≥к пр≥оритетних галузей) п≥дм≥н¤ютьс¤ в них ≥ндикаторами (наприклад, ф≥нансовими), ¤к≥, по сут≥, не Ї самоц≥ллю ≥ повинн≥ лише сигнал≥зувати про в≥дхиленн¤ в≥д ц≥лей. ЅракуЇ також анал≥зу в≥дпов≥дност≥ вибраних ≥нструмент≥в державного регулюванн¤ економ≥кою за¤вленим ц≥л¤м, сум≥сност≥ окремих засоб≥в регулюванн¤ тощо.

¬јЋё“Ќј ѕќЋ≤“» ј “ј ≤Ќ¬≈—“»÷≤…Ќ»… ѕ–ќ÷≈—

« огл¤ду на те, що при вир≥шенн≥ проблем системних перетворень питанн¤ ф≥нансовоњ стаб≥л≥зац≥њ мають п≥дпор¤дковане значенн¤, валютна пол≥тика повинна враховувати потреби ≥нвестиц≥йного процесу в крањн≥ та активно йому спри¤ти. ¬одночас ≥снуЇ зворотний вплив ≥нвестиц≥йного процесу на њњ ц≥л≥, зокрема па динам≥ку курсу.

ќск≥льки валютна пол≥тика - це комплекс заход≥в, зд≥йснюваних у сфер≥ м≥жнародних валютних та ≥нших в≥дносин ¤к центральними банками, так ≥ органами державного управл≥нн¤, њњ реал≥зац≥Їю маЇ передбачатис¤ високий ступ≥нь координац≥њ р≥шень ус≥х зац≥кавлених структур ≥з метою забезпеченн¤ поточних (тактичних) та к≥нцевих (стратег≥чних) ц≥лей економ≥чноњ пол≥тики. ѕри цьому необх≥дно коригувати пром≥жн≥ (опосередкован≥) ц≥л≥, здоб забезпечити к≥нцев≥: стаб≥льн≥сть ц≥н, високу зайн¤т≥сть, економ≥чне зростанн¤ та п≥дтримку р≥вноваги плат≥жного балансу.

ќсновними ≥нструментами валютноњ пол≥тики Ї:

"        валютне регулюванн¤;

"        дисконтна пол≥тика;

"        дев≥зна пол≥тика;

"        виб≥р режиму (системи) валютних курс≥в;

"        зм≥на зовн≥шньоторговельного режиму;

"        участь у м≥жнародних договорах тощо.

„инним законодавством у сфер≥ валютного регулюванн¤ створено умови дл¤ нормального проведенн¤ розрахунк≥в м≥ж суб'Їктами зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ ”крањни й ≥нших держав за принципами св≥товоњ торговельноњ та банк≥вськоњ практики.

” вересн≥ 1996 року наша крањна за¤вила про приЇднанн¤ до —татт≥ VIII —татуту ћ¬‘ ≥, отже, зобов'¤залас¤ не запроваджувати обмежень на зд≥йсненн¤ поточних операц≥й плат≥жного балансу, в тому числ≥ щодо поверненн¤ ≥ноземних кредит≥в, репатр≥ац≥њ ≥ноземних власних кошт≥в та нарахованих в≥дсотк≥в, ком≥с≥й, пен≥, переказу за кордон страхових платеж≥в тощо.

ƒл¤ зд≥йсненн¤ ≥нвестиц≥йноњ д≥¤льност≥ в ”крањн≥ ≥ноземн≥ ≥нвестори мають право в≥дкривати рахунки в уповноважених украњнських банках ¤к у нац≥ональн≥й, так ≥ в ≥ноземн≥й валютах. ¬≥дкритт¤ рахунк≥в резидентами ”крањни та ≥нвестуванн¤ за меж≥ крањни п≥дд¤гаЇ л≥цензуванню ЌЅ”.

ўоб заохотити ≥ноземних кредитор≥в. ЌЅ” у травн≥ 1997 року зам≥сть процедури л≥цензуванн¤ одержанн¤ резидентами кредит≥в у ≥ноземн≥й валют≥ запровадив процедуру њх реЇстрац≥њ. ѕриватн≥ негарантован≥ державою запозиченн¤ становл¤ть нин≥ 0.9 млрд. долар≥в —Ўј.

” кв≥тн≥ 1998 року скасовано обмеженн¤ щодо ≥ноземного ≥нвестуванн¤ у банк≥вську систему ”крањни.

≤ноземна валюта, ¤ку банк отримав у вигл¤д≥ сплати ≥ноземним ≥нвестором в≥дпов≥дноњ частки статутного кап≥талу, може використовуватис¤ при зд≥йсненн≥ банк≥вських операц≥й, у тому числ≥ й при наданн≥ кредит≥в у ≥ноземн≥й валют≥, на тих же умовах, на ¤ких надають банки-резиденти, кап≥тал котрих сформовано без участ≥ ≥ноземних ≥нвестор≥в.

” березн≥ 1999 року ЌЅ” скасував обмеженн¤, запроваджен≥ ¤к тимчасов≥ антикризов≥ заходи, щодо наданн¤ комерц≥йними банками резидентам кредит≥в у ≥ноземн≥й валют≥ та в гривн¤х (≥з подальшим конвертуванн¤м кошт≥в у ≥ноземну валюту) дл¤ виконанн¤ зобов'¤зань за зовн≥шньоеконом≥чними контрактами, а також обмеженн¤ щодо розм≥р≥в в≥дсоткових ставок за позиками резидент≥в у нерезидент≥в у ≥ноземн≥й валют≥.  р≥м того, з 19 березн¤ поточного року л≥берал≥зовано пор¤док функц≥онуванн¤ валютного ринку: комерц≥йним банкам дозволено проводити безгот≥вков≥ операц≥њ з куп≥вл≥-продажу ≥ноземноњ валюти на м≥жбанк≥вському валютному ринку ”крањни за в≥льним догов≥рним курсом, без обмеженн¤ марж≥ та ком≥с≥йноњ винагороди. «апроваджено також новий пор¤док установленн¤ ≥ використанн¤ оф≥ц≥йного обм≥нного курсу гривн≥ щодо ≥ноземних валют, ¤ким передбачено формуванн¤ курсу гривн≥ щодо долара —Ўј на п≥дстав≥ ≥нформац≥њ про курси та обс¤ги операц≥й на м≥жбанк≥вському валютному ринку,

≤з к≥нц¤ червн¤ 1999 року, щоб забезпечити виконанн¤ домовленостей ≥з ћ¬‘ за програмою ≈FF, скасовано останнЇ антикризове обмеженн¤, а саме: на зд≥йсненн¤ попередньоњ (авансовоњ) оплати резидентами ≥мпортних контракт≥в. ’оча в≥дпов≥дна система валютних обмежень (валютного контролю) за низьких обс¤г≥в валютних резерв≥в спри¤ла б стаб≥л≥зац≥њ руху кап≥талу, послабленню тиску спекул¤тивних опе-рац≥й, збалансуванню попиту ≥ пропозиц≥њ ≥ноземноњ валюти на валютному ринку ”крањни та уникненню негативного впливу застосуванн¤ альтернатив-них монетарних ≥нструмент≥в на процес кредитуванн¤ реальноњ економ≥ки. “им б≥льше, що вимоги —татт≥ VIII —татуту ћ¬‘ залишають де¤к≥ можливост≥ дл¤ маневру в ц≥й —фер≥.

¬»Ѕ≤– «ј—ќЅ≤¬ ≈ ќЌќћ≤„Ќќѓ ѕќЋ≤“» » “ј ¬ј–“≤—“№  –≈ƒ»“Ќ»’ –≈—”–—≤¬

ўодо ≥нших складових ≥нвестиц≥йного кл≥мату, ¤к≥ стосуютьс¤ валютноњ пол≥тики, зауважимо: ур¤д ”крањни не виробив конструктивних п≥дход≥в до вир≥шенн¤ проблеми конфл≥кту ц≥лей, що негативно позначаЇтьс¤ на ≥нвестиц≥йному процес≥. «овн≥шньоторговельна полгтика крањни не в≥дпов≥даЇ завданню забезпечити р≥вновагу плат≥жного балансу, а в≥дтак ≥ стаб≥льн≥сть валютного курсу. ќск≥льки на попит на ≥ноземну валюту опосередковано (через формуванн¤ зобов'¤зань резидент≥в перед нерезидентами) впливаЇ тарифне та нетарифне регулюванн¤ ≥мпорту, його застосуван-н¤, без порушенн¤ вимог —татт≥ VIII —татуту ћ¬‘, спри¤ло б п≥дтриманню р≥вноваги на валютному ринку, а в≥дтак послабленню навантаженн¤ на монетарн≥ ≥нструменти.

ўоб контролювати л≥кв≥дн≥сть комерц≥йних банк≥в, ЌЅ” ще в≥д часу аз≥атськоњ кризи 1997 року змушений тримати на високому р≥вн≥ обл≥кову ставку (нин≥ вона становить 45%) та резервн≥ вимоги щодо комерц≥йних банк≥в (17% в≥д обс¤гу депозит≥в). “ак≥ монетарн≥ заходи пригн≥чують кредитну функц≥ю комерц≥йних банк≥в. “ак, у травн≥ поточного року ви¤вилас¤ тенденц≥¤ до зниженн¤ кредитних вкладень комерц≥йних банк≥в у економ≥ку в нац≥ональн≥й та ≥ноземн≥й валютах (за травень вони становили 323 млн. гривень). Ќа початок вересн¤ поточного року комерц≥йн≥ банки вклали в економ≥ку всього 10.5 млрд. гри. кредитних кошт≥в. ѕричому питома вага ≥нвестиц≥йних кредит≥в у загальних обс¤гах кредитуванн¤ реальноњ економ≥ки ста-новила лише 20%. «окрема, це стримуЇ розвиток малого та середнього б≥знесу в ”крањн≥ (банк≥вський кредит Ї практично безальтернативним джерелом ф≥нансуванн¤ ≥нвестиц≥й у цю сферу).

јктуальним нин≥ бачитьс¤ не вступ ”крањни до √ј““/—ќ“, а реал≥зац≥¤ ”годи про в≥льну торг≥влю крањн —Ќƒ, укладеноњ 15 кв≥тн¤ 1994 року, з≥ зм≥нами та доповненн¤ми до нењ в≥д 2 кв≥тн¤ 1999 року, створенн¤ зг≥дно з ”годою про партнерство ≥ сп≥вроб≥тництво зони в≥льноњ торг≥вл≥ м≥ж крањнами ™— та ”крањною (на ц≥ рег≥они припадаЇ близько 70% нашого зовн≥шньоторговельного обороту) та здобутт¤ нею статусу крањни з ринковою економ≥кою.

«ауважимо, що основн≥ обс¤ги пропозиц≥њ нац≥ональних грошей унасл≥док стагнац≥њ ринку ќ¬ƒѕ спр¤мовуютьс¤ на ф≥нансуванн¤ деф≥циту державного бюджету (оск≥льки Ќац≥ональний банк Ї чи не Їдиним покупцем ц≥нних папер≥в ур¤ду на первинному ринку). Ќа придбанн¤ ж ≥ноземноњ валюти у резерви ЌЅ” та на реф≥нансуванн¤ комер-ц≥йних банк≥в ≥де близько 20% в≥д обс¤гу кредитноњ ем≥с≥њ. ÷е ускладнюЇ реф≥-нансуванн¤ Ќац≥ональним банком комерц≥йних банк≥в та посла&поЇ вплив обл≥ковоњ ставки на р≥вень кредитних ставок к≥нцевого позичальника.

«розум≥ло, що впровадженн¤ зазначених заход≥в валютноњ пол≥тики ≥ зниженн¤ обл≥ковоњ ставки ЌЅ” та резервних вимог щодо комерц≥йних банк≥в спри¤тимуть зб≥льшенню обс¤г≥в кредитуванн¤ реальноњ економ≥ки у раз≥ зменшенн¤ кредитних ризик≥в, пол≥пшенн¤ умов конкуренц≥њ на ринку кредитних ресурс≥в та посиленн¤ засад д≥¤льност≥ фондового ринку. «важаючи на в≥дновленн¤ у перспектив≥ функц≥онуванн¤ ринку державних ц≥нних папер≥в, дов≥льно в законодавчому пор¤дку обмежити дох≥дн≥сть за ќ¬ƒѕ середньою дох≥дн≥стю за кредитами комерц≥йних банк≥в суб'Їктам господарюванн¤, щоб не порушувати ринкову мотивац≥ю д≥¤льност≥ приватних ф≥нансових ≥нститут≥в. ѕри цьому вир≥шального значенн¤ дл¤ забезпеченн¤ динам≥чноњ р≥вноваги сум≥жних ф≥нансових ринк≥в (валютного, кредитного та фондового) набувають заходи у сфер≥ бюджетноњ пол≥тики.

«аконодавство економ≥чно розвинутих крањн м≥стить норми, ¤к≥ визначають меж≥ державного втручанн¤ у ф≥нансов≥ ринки, аби не порушувати ринкових процес≥в. “ак, законами про центральн≥ банки («акон ”крањни "ѕро Ќац≥ональний банк" щодо цього - не вин¤ток), ¤к правило, заборонено куп≥влю боргових зобов'¤зань не за ринковими ставками безпосередньо у ем≥тента, в тому числ≥ й в ур¤ду. “ак≥ операц≥њ ем≥с≥йного банку на в≥дкритому ринку дозволено лише в раз≥ реал≥зац≥њ процентноњ пол≥тики та пол≥тики л≥кв≥дност≥ з метою забезпеченн¤ стаб≥льних умов грошового ринку.

јналог≥чними мають бути п≥дходи до д≥й ур¤ду на ринку позичкового кап≥талу. якщо пропозиц≥¤ кредитних ресурс≥в на ринку кап≥тал≥в зростаЇ пов≥льн≥ше, н≥ж обс¤ги державних внутр≥шн≥х запозичень, п≥двищуЇтьс¤ попит на позичковий кап≥тал, а в≥дтак ≥ його варт≥сть. ” ц≥й ситуац≥њ конкуренц≥¤ приват-них суб'Їкт≥в господарюванн¤ та держави за кредитн≥ ресурси не р≥вна. ћежею ур¤дових запозичень кап≥талу на внутр≥шньому ринку маЇ бути ефективн≥сть державних ≥нвестиц≥й дл¤ структурноњ трансформац≥њ економ≥ки, що становить одну з головних функц≥й держави у господарськ≥й сфер≥. ¬ ”крањн≥ впродовж останн≥х рок≥в пор¤д з≥ зростанн¤м внутр≥шнього та зовн≥шнього боргу спостер≥гаЇтьс¤ скороченн¤ державних витрат на ≥нвестиц≥њ у виробництво та ≥нфраструктуру. ќсновна частина державних запозичень використовуЇтьс¤ на споживанн¤.

–≈∆»ћ  ”–—ќ”“¬ќ–≈ЌЌя “ј ≤Ќ¬≈—“»÷≤ѓ

Ќа зовн≥шньоеконом≥чну д≥¤льн≥сть крањни, структуру виробництва, споживанн¤, рух кап≥талу в≥дчутно впливають виб≥р режиму курсоутворенн¤ та динам≥ка валютного курсу. —таб≥льн≥сть курсу нац≥ональноњ валюти - суттЇва складова привабливост≥ ≥нве-стиц≥йного кл≥мату.

«а класиф≥кац≥Їю ћ¬‘, у св≥т≥ нин≥ застосовують п'¤ть основних режим≥в валютних курс≥в: ф≥ксований щодо одн≥Їњ валюти, ф≥ксований щодо кошика валют, обмежено гнучкий, ≥з керованою гнучк≥стю та плаваючий.

 ожен валютний режим маЇ певн≥ переваги та вади. ѕлаваючий курс даЇ змогу д≥¤ти незалежно в≥д стану плат≥жного балансу, тобто проводити монетарну пол≥тику, ¤ка не зобов'¤зуЇ п≥дтримувати валютний курс у за¤влених межах. јле йому зазвичай притаманна нестаб≥льн≥сть, спричинювана зокрема спекул¤ц≥Їю. ѕроте й ф≥ксован≥ валютн≥ курси можуть дорого об≥йтис¤ економ≥ц≥, оск≥льки вони нер≥дко п≥дтриму-ютьс¤ за рахунок п≥двищенн¤ процентних ставок, до того ж перех≥д до ≥ншого валютного режиму пов'¤заний ≥з певними труднощами. «а сучасних умов режими ф≥ксованого та в≥льно плаваючого курс≥в у чистому вигл¤д≥ не практикують - застосовують њх модиф≥кац≥њ: ф≥ксований, але регульований валютний курс та курс керованого плаванн¤. –≥зниц¤ м≥ж цими пол¤рними режимами стосуЇтьс¤ техн≥чноњ сторони п≥дтримки стаб≥льност≥ валютних курс≥в, коли вони коливаютьс¤ один щодо ≥ншого. јле й ц¤, суто операц≥йна р≥зниц¤ поступово стираЇтьс¤. «а умов зростанн¤ моб≥льност≥ кап≥талу та впливу низки ≥нших фактор≥в крањнам доводитьс¤ вдаватис¤ до все част≥ших та незначн≥ших коригувань оф≥ц≥йно встановлених валютних паритет≥в. ≤з метою залученн¤ кап≥талу гнучк≥ валютн≥ режими поЇднують ≥з р≥зними схемами страхуванн¤, зокрема кредитного.

”крањна використовувала к≥лька режим≥в валютного курсу - в≥д плаваючого до ф≥ксованого з подальшим переходом до керованого плаваючого курсу. ¬продовж 1996 та першоњ половини 1997 року курс нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥ фактично коливавс¤ у межах утвореного валютного коридору 1.7-1.9 грн. за долар —Ўј. 3 другого п≥вр≥чч¤ 1997 року ≥ донин≥ в ”крањн≥ встановлюютьс¤ меж≥ граничних коливань курсу гривн≥ щодо долара —Ўј (валютний коридор).

«а будь-¤ких режим≥в завданн¤ валютноњ пол≥тики пол¤гаЇ у п≥дтримц≥ в≥дносноњ стаб≥льност≥ курсу нац≥ональноњ валюти. “ак, унасл≥док серпневоњ кризи 1998 року в –ос≥њ, загальна сума статутного кап≥талу комерц≥йних банк≥в ”крањни зб≥льшилас¤ на 461 млн. грн. ≥ становила на к≥нець року 2097 млн. грн., тод≥ ¤к його екв≥валент у доларах зменшивс¤ з 861 млн. до 612 млн. долар≥в —Ўј. ќднак запровадженн¤ в ”крањн≥ плаваючого курсу за умов в≥дсутност≥ розвинутих ф≥нансових ринк≥в (що не дозвол¤Ї ЌЅ” застосовувати дл¤ регулюванн¤ обм≥нного курсу ≥нструменти непр¤моњ опосередкованоњ д≥њ, а саме операц≥њ на в≥дкритому ринку) може призвести до нестаб≥льност≥ валютних курс≥в. “аку нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж курсовим режимом ≥ на¤вними ≥нструментами регулюванн¤ обм≥нного курсу ЌЅ” за нин≥шньоњ ситуац≥њ змушений буде компенсувати проведенн¤м ≥ще жорстк≥шоњ монетарноњ пол≥тики. ¬≥дсутн≥сть в ”крањн≥ форвардного валютного ринку перешкоджаЇ становленню механ≥зм≥в страхуванн¤ курсових ризик≥в, що теж негативно впливаЇ на ≥нвестиц≥йний процес. ƒо того ж до забезпеченн¤ структурноњ трансформац≥њ в ”крањн≥ глибоку девальвац≥ю гривн≥ не можна розгл¤дати ¤к альтернативний заходам державного регу-люванн¤ ≥нструмент стимулюванн¤ економ≥чного зростанн¤ (за рахунок зб≥льшенн¤ експорту внасл≥док перерозпод≥лу ресурс≥в на користь експортер≥в) через нееластичн≥сть експорту. Ќезважаючи на значну девальвац≥ю гривн≥ у 1998 та 1999 роках украњнський експорт скоротивс¤ тор≥к на 11%, у першому квартал≥ 1999 року - на 19%, у другому - на 17%. Ќадходженн¤ валютноњ виручки на коррахунки в≥д експорту товар≥в лише за минулий р≥к знизилис¤ майже на 17%. «начне пад≥нн¤ обс¤г≥в експорту до крањн —Ќƒ, зокрема до –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ, зумовлене не так втратами в≥д курсових р≥зниць, ¤к спадом в≥тчизн¤ного виробництва, його високою соб≥варт≥стю, низькою ¤к≥стю наших товар≥в, введенн¤м нових торговельних обмежень у державах - торговельних партнерах ”крањни, посиленн¤м конкуренц≥њ на св≥товому ринку, антидемп≥нговими розсл≥дуванн¤ми (високотехнолог≥чн≥ товари менше потерпають в≥д ц≥нових диспаритет≥в та зм≥ни кон'юнктури на св≥тових ринках). “оварна структура ук-рањнського експорту прот¤гом к≥лькох рок≥в не зм≥нювалась, ¤к не зм≥нювавс¤ перел≥к товар≥в, що забезпечують валютн≥ надходженн¤ до крањни. ¬ основному це продовольч≥ товари, сировина, продукц≥¤ металург≥њ та х≥м≥чноњ промисловост≥, варт≥сть ¤ких на зовн≥шн≥х ринках падаЇ, що змушуЇ нарощувати њх ф≥зичн≥ обс¤ги. «а таких умов пере-ор≥Їнтац≥¤ експортних поток≥в теж Ї проблематичною. Ќасправд≥ крањни з нижчою продуктивн≥стю, ¤к≥стю та складн≥стю прац≥ змушен≥ утримуватис¤ на зовн≥шн≥х ринках за рахунок заниженн¤ експортних ц≥н пор≥вн¤но з нац≥ональними витратами виробництва, тобто б≥льше вивозити на одиницю ≥мпорту товар≥в, що призводить до неекв≥валентного м≥жнародного економ≥чного обм≥ну. “аким чином, щоб економ≥ка виграла в≥д девальвац≥њ курсу нац≥ональноњ валюти, необх≥дно мати певну структуру виробництва (зокрема експортного) та споживанн¤, можливост≥ щодо зам≥ни ≥мпорту та зовн≥шн≥ ринки збуту. —л≥д враховувати також значний р≥вень ≥мпортноњ складовоњ у соб≥вартост≥ украњнського експорту, що означаЇ ≥мпорт ≥нфл¤ц≥њ та подорожчанн¤ об-слуговуванн¤ зовн≥шнього боргу у раз≥ заниженого курсу гривн≥.

 райньою формою ф≥ксованих валютних курс≥в Ї режим валютного бюро (currency-board), ¤кий не даЇ змоги зад≥¤ти механ≥зми реф≥нансуванн¤ центрального банку дл¤ п≥дтримки л≥кв≥дност≥ банк≥вськоњ системи, оск≥льки пропозиц≥¤ нац≥ональних грошей безпосередньо залежить вад накопиченн¤ валютних резерв≥в. ÷е призводить до не-гнучкост≥ нац≥ональноњ кредитноњ пол≥тики, зокрема, ≥нвестиц≥йний процес ставитьс¤ у жорстку залежн≥сть в≥д стану плат≥жного балансу, особливо експорту. ‘актично ≥ноземна валюта опосередковано стаЇ нац≥ональною валютою. ќтож при дом≥нуванн≥ в крањн≥ банк≥вського механ≥зму ≥нвестуванн¤ та браку зовн≥шн≥х ≥нвестиц≥й зм≥ни в структур≥ економ≥ки за такоњ модел≥ курсоутворенн¤ ц≥лковито залежатимуть в≥д поточноњ кон'юнктури м≥жнародних ринк≥в товар≥в, що ускладнить реал≥зац≥ю нац≥ональноњ стратег≥њ структурноњ перебудови. “акий валютний режим запроваджено, зокрема, в јргентин≥, Ѕолгар≥њ, √онконгу та ≈стон≥њ. ” раз≥ скасуванн¤ заборони на використанн¤ в крањн≥ ≥ноземноњ валюти ¤к засобу платежу вона стаЇ власне нац≥о-нальною валютою, що вже маЇмо у латиноамериканських крањнах - —альвадор≥ та ѕанам≥ (долар —Ўј), а також у  осов≥ (н≥мецька марка).

ћ≤∆Ќј–ќƒЌ≈ –≈√”Ћё¬јЌЌя –”’”  јѕ≤“јЋ” “ј …ќ√ќ ѕ≈–—ѕ≈ “»¬»

—ьогодн≥ ”крањн≥ властива традиц≥йна торговельна модель зовн≥шньоеконом≥чних в≥дносин, тод≥ ¤к ус≥ види ресурс≥в оптимально використовуютьс¤ за участ≥ в сучасних ≥нвестиц≥йно-виробничих системах (транснац≥ональних корпорац≥¤х). ѕлат≥жна криза, зокрема у м≥ждержавних розрахунках, теж негативно впливаЇ на процес ≥нвестуванн¤, робить проблематичним не лише розширене, а й просте в≥дтворенн¤ виробництва.

≤з часу розпаду —–—– та розбудови крањнами —Ќƒ власних плат≥жних систем њм так ≥ не вдалос¤ подолати дисбаланс у зовн≥шн≥й торг≥вл≥, зумовлений високим р≥внем кооперац≥њ м≥ж економ≥ками республ≥к. ѕрактично вс≥ крањни —Ќƒ, за вин¤тком –ос≥њ ≥ “уркменистану, мають в≥д'Їмне сальдо торговельного балансу.

ƒеф≥цит в≥льно конвертованоњ валюти у зовн≥шн≥й торг≥вл≥ крањн —Ќƒ певною м≥рою вдалос¤ компенсувати за рахунок використанн¤ нац≥ональних валют ≥ бартеру.

ўе 1993 року крањни —Ќƒ дл¤ розв'¤занн¤ плат≥жноњ кризи, що виникла п≥сл¤ розпаду —–—–, уклали ”году про заснуванн¤ ћ≥ждержавного банку (ћЅ), за допомогою ¤кого планували проводити багатосторонн≥й кл≥ринг платеж≥в через рахунки центральних банк≥в. ќднак ћЅ так ≥ не розпочав д≥¤льност≥ зг≥дно з статутними функц≥¤ми, оск≥льки не було визначено резервну валюту та джерело створенн¤ резервних фонд≥в дл¤ врегулюванн¤ сальдо за кл≥ринговими розрахунками.

”продовж 1995-1996 рр. робилис¤ спроби розробити новий —татут ћЅ, зокрема визначити роль банку ¤к ≥нвестиц≥йного ≥нституту. ќднак за браком кошт≥в реал≥зувати цю ≥дею не вдалос¤. Ќин≥ ћ≥ждержавний банк практично перетворивс¤ на звичайний комерц≥йний банк з≥ специф≥чними повноваженн¤ми м≥жнародноњ орган≥зац≥њ. ¬≥дтак ”крањна у 1997 роц≥ за¤вила про св≥й вих≥д ≥з ћЅ.

Ќин≥ засновники ћЅ розгл¤дають можлив≥сть його функц≥онуванн¤ ¤к ≥нвестиц≥йного банку дл¤ вир≥шенн≥ проблеми врегулюванн¤ м≥ждержавноњ за-боргованост≥, зокрема в майнов≥й форм≥, шл¤хом конверс≥њ борг≥в у ≥нвестиц≥њ.

ѕоки що не вельми продуктивним було дл¤ ”крањни також членство у „ор-номорському банку торг≥вл≥ та розвитку („Ѕ“–), заснованому з метою ф≥нансуванн¤ проект≥в, ¤к≥ становл¤ть сп≥льний ≥нтерес дл¤ крањн рег≥ону.

Ќац≥ональний механ≥зм регулюванн¤ заруб≥жних ≥нвестиц≥й в ”крањн≥ вже пройшов необх≥дну початкову стад≥ю формуванн¤, але ще потребуЇ структурноњ адаптац≥њ до глобального ≥нвестиц≥йного процесу. «важаючи, що м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ перейшли в≥д розробки принцип≥в у сфер≥ руху кап≥тал≥в до запровадженн¤ обов'¤зкових загальних норм через процедуру ратиф≥кац≥њ м≥жнародних договор≥в, ”крањна маЇ к≥лька шл¤х≥в такоњ адаптац≥њ. ќдин ≥з них - вносити в≥дпов≥дн≥ зм≥ни у нац≥ональне законодавство та брати на себе певн≥ зобов'¤занн¤ беа вступу в м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ - так≥, ¤к, скаж≥мо, √ј““/—ќ“, структури ™—, що, власне, ≥ практикуЇтьс¤ в ”крањн≥. ƒругим вар≥антом передбачаЇтьс¤ внесенн¤ зм≥н у нац≥ональне законодавство з≥ вступом у м≥жнародну орган≥зац≥ю або приЇднанн¤ до в≥дпов≥дних статей м≥жнародних угод (наприклад. —татуту ћ¬‘). «розум≥ло, що дл¤ отриманн¤ переваг в≥д адаптац≥њ нац≥онального законодавства до м≥жнародних норм необх≥дно прискорити економ≥чну трансформац≥ю крањни в ц≥лому. «вол≥канн¤ щодо цього позбавл¤Ї ”крањну необх≥дних зовн≥шн≥х ресурс≥в та стимул≥в п≥двищенн¤ нац≥онального виробниитва.

Ќсзважаючи на те, що жоден рег≥он св≥ту не л≥берал≥зував законодавство у сфер≥ ≥ноземних ≥нвестиц≥й так ¤к≥сно й посл≥довно, ¤к сх≥дноЇвропейськ≥ крањни, обс¤ги ≥ноземних ≥нвестиц≥й тут значно нижч≥, н≥ж питома вага цих крањн у свггов≥й торг≥вл≥. Ћише дек≥лька з них, зокрема „ех≥¤ та ”горщина, наблизили ≥нвестиц≥йний кл≥мат до потреб глобального ≥нвестиц≥йного процесу. ќтож л≥берал≥зац≥¤ законодавства у сфер≥ ≥ноземних ≥нвестиц≥й не Ї достатньою умовою дл¤ отриманн¤ ≥ноземних ≥нвестиц≥й.

Ќа цьому, перех≥дному дл¤ ”крањни етап≥, предмет переговор≥в маЇ становити не ск≥льки подальша повна л≥берал≥зац≥¤ нац≥онального законодавства щодо руху кап≥тал≥в в≥дпов≥дно до м≥жнародних норм, ¤к зближенн¤ нац≥онального законодавства у ц≥й сфер≥ на рег≥ональному р≥вн≥. «окрема, в рамках ≈коном≥чного —оюзу крањн —Ќƒ у березн≥ 1998 роц≥ п≥дписано  онвенц≥ю про транснац≥ональн≥ корпорац≥њ, роз-гл¤даютьс¤ проекти  онвенц≥њ "ѕро координац≥ю д≥¤льност≥ держав - учасниць —Ќƒ на ринках ц≥нних папер≥в" та  онвенц≥њ "ѕро Їдин≥ принципи укладенн¤ м≥жнародних угод про заставу в державах - учасниц¤х —Ќƒ".

—писок використаних джерел:

1.        "”крањна на роздор≥жж≥",  -99.

2.        "“рансформац≥¤ модел≥ економ≥ки ”крањни", за ред. √ейц¤,  -99.

3.        "≈коном≥чна стратег≥¤ держави у нестаб≥льних ринкових економ≥чних системах", ∆ал≥ло, не видавалась.

4.        ћережа ≤нтернет. (www.nfsa.kiev.ua , www.bank.gov.ua , www.xyz.com.ua ,  тощо)